"Головна окраса українська Різдва" (народознавчий калейдоскоп)

Дім по-особливому затишний на Різдво: сповнений пахощів святкових страв та випічки, вогників гірлянд та свічок, запаху хвої, шуму балачок та сміху чи навпаки благоговійної тиші. Таким ми пам’ятаємо свято з дитинства.

Тоді цього було достатньо, та тепер з розпалом війни ми потребуємо більшого – глибинних символів, які, наче якорі, допомагають укоренити і втримати відчуття свята попри гупання вибухів і погані новини. Так у когось вдома із забуття повертається Миколай, у когось на люстрі поселяється солом’яний павук, а у інших на столі чільне місце вперше займає Дідух.

Дідух був не просто декоративним або символічним елементом українського Різдва. З нього й починався Святвечір. Якщо перша зірка на небі для давніх господарів була сигналом про те, що можна сідати за стіл, то внесення Дідуха означало, що підготовка до Вілії (інша назва Святвечора) вже завершена та можна лаштувати вечерю.

З приходом християнства на терени України ця віра нікуди не зникла, а лишень трансформувалася та нашарувалася – як і самі обряди. Тож не дивно, що традицію виготовляти і шанувати Дідуха дослідники пов’язують з дохристиянськими часами. Не дарма ж ще однією з назв Дідуха є Коляда – бог зимового сонця у язичників або ж у народознавстві богиня, що народила зимове сонце.

Давні українці свято вірили в духів. Душі померлих супроводжували їх упродовж всього життя, могли оберігати чи карати та завдавати шкоди. У цій прадавній вірі був один важливий і цінний момент: з духами можна було домовлятися і на це була спрямована левова частка усієї народної обрядовості.

Рай-Дідух найчастіше мав одну велику або три "ноги" – опори, на яких стояв сам сніп. Інколи їх могло бути 5 або ж 7. Колосся зв’язували разом джгутом із соломи або плетеними з соломи мотузками-косами.

У Дідуха могло бути кілька ярусів-поверхів. Щодо їх символічності (як і символічності кількості ніг) є багато версій. В одних йдеться про часи (теперішній, минулий та майбутній), в інших – про "світи" (земний та потойбічний), у пізніших, пов’язаних з християнством – символи Отця, Сина та Святого Духа.

Книга знаменитого українського етнографа Василя Скатуравського найбільш повне зібрання календарних свят українського народу. Автор щедро ділиться з читачем своїм знанням духовної культури нашого народу, традицій, фольклору, що сягає тисячоліть. Висока моральність предків, щира приязнь у стосунках, взаємодопомога, тонкий естетичний смак і культ пращурів - все це гідне наслідування нинішними поколіннями. 

                                                  

"Немає більшого болю"(презентація книги)

  У своїй новій книзі " Мама" Марія Матіос розповідає історії п’яти жінок. Усі вони — різні, у кожної своя доля, але об’єднує їх одне — найстрашніше, що може спіткати маму, — втрата єдиного сина. Кожна переживає горе по-своєму, а разом вони доповнюють одна одну і розкривають усю глибину й розпач трагедії осиро­­­тілого материнства.

  Що лишається матері, коли життя забирає в неї найцінніше — власну дитину, й вона опиняється в прірві відчаю й безсилля? Де вона бере сили не збожеволіти від невимовного болю і вселенської скорботи, які вже навічно оселились у її серці?

   Це — важка, драматична книга і неможливо не співчувати її героям, як неможливо не звернути увагу й на гострі питання, які порушує відома українська письменниця у своїй найновішій книзі.

"Найкраща Армія світу" (подяка)

6 грудня — День ЗСУ і Святого Миколая і тому, це важливий день для кожного українця, адже саме в цей день ми вшановуємо мужність, силу та відданість наших захисників і захисниць.

День Збройних сил України є символом незламності, хоробрості та боротьби за незалежність нашої держави, особливо в часи, коли Україна героїчно протистоїть агресії.

Сьогодні ми вшановуємо тих, хто стоїть на передовій, захищаючи нашу землю, наше майбутнє і наші родини. Ви — приклад незламності та відданості Батьківщині. Нехай Всемогутній Бог буде вашим надійним захистом у найважчі моменти, нехай ангели завжди супроводжують вас, відводячи кулі та небезпеку. Усе, чого ми бажаємо, — це вашого щасливого повернення додому з перемогою. Ми чекаємо на вас, ми молимося за вас і знаємо, що Україна переможе, бо з нами Бог і незламна віра!                   

Святий Миколай, одне бажання - нехай повертаються додому живими і здоровими усі наші Герої.

"Доброта, це саме цінне що ми маємо" (година доброти)

 

Щиро вітаємо з Днем волонтера! Ви – справжні герої, які щодня роблять усе заради України, не шукаючи слави чи нагород. Дякую вам за вашу самовідданість, щирий патріотизм і велике серце, сповнене любові до нашої Батьківщини! Хай добро, яке ви даруєте, повертається до вас!

В наші нелегкі часи ми пишаємося людьми, які тримаються, захищають та допомагають. Головними героями, окрім воїнів, кожного дня стають волонтери, які є символом віри у людяність та незламність. Волонтери – це справжні титани, і ми розуміємо як важливо вчити дітей цінувати та розуміти їхню роль у суспільстві. Саме тому створили книгу “Варто спробувати! Роздуми про волонтерство”, яка допоможе дітям у цьому.

Авторка Саша Войцехівська легко та глибоко пояснює, хто такі волонтери і які цінності та навички потрібні для цього виду роботи. Вона також розповідає про те, як кожна дитина може стати частиною позитивних змін у світі через власну активну участь. Ця книга надихає юних читачів на дії та допомагає їм розуміти, що навіть маленькі кроки можуть мати велике значення для інших і для світу в цілому.

"В передчутті Нового року" (давні українські традиції.)

Серед зимових свят одним з найцікавіших є свято Андрія Первозванного, чи, як його ще називають у народі, Калита.  Це дуже популярне в Україні церковне свято, присвячене одному з дванадцяти апостолів. В цей день  юнаки і дівчата шукали собі пару для майбутнього подружнього життя. Звичаї та обряди в день цього святого мають дохристиянський характер: ворожіння, заклинання, ритуальне кусання калити, народні гуляння та обрядові танці.

Згідно з Біблією, апостол Андрій став першим, кого Ісус взяв в учні - саме тому він названий Первозванним. Він і його брат Симон (майбутній апостол Петро) були звичайними рибалками.

Андрій був присутній на Святій вечері та розп'ятті Ісуса, а також став свідком його воскресіння. Після вознесіння вчителя на небо став проповідником християнства і здійснив багато чудес. Зрештою Андрій прийняв мученицьку смерть на хресті, подібно до Ісуса.

Існує давня легенда, яка пов'язує Андрія з Україною. Одного разу під час своїх мандрів апостол зі своїми учнями прийшов у чорноморські степи. Піднявшись угору Дніпром, він присів відпочити й випити води на кручах. Милуючись краєвидом перед собою, Андрій напророкував, що саме тут буде побудовано велике місто, яке освятить усю землю. Через багато століть на тому місці заснували Київ.

"Ура! У нас нові книги!"(бібліотечний бенефіс)

Запрошуємо поціновувачів читання ознайомитися із новими книгами, які поповнили наш фонд.

        

Ми отримали літературу різноманітну за жанрами від сучасних українських і зарубіжних письменників і тому наші користувачі зможуть знайти для себе нову, захоплюючу книгу для читання.

Тож запрошуємо усіх охочих до бібліотеки ознайомитися з новинками та обрати літературу відповідно до вподобань.

Сподіваємось, книги подарують вам радість і задоволення від читання. 

Смуток та журба всієї України, коли втрачаємо найкращий цвіт нації!

 Сьогодні в останню дорогу громада селища Жвирка проведе  нашого Героя, який  на щиті повернувся назавжди додому.

19 листопада, в бою за Україну, її свободу і Незалежність загинув молодший сержант Андрій Пашкур,  24. 11. 1976 р. н, наш односельчанин, житель  селища Жвирка. Був призваний на військову службу по мобілізації 10 травня 2024 року. Служив у десантно-штурмовій роті військової частини А2582.

До останнього був вірний військовій присязі на вірність Українському народу, загинув у бою в Курській області. Вшануймо гідно пам'ять загиблого захисника  України, військовослужбовця ЗСУ.

Висловлюємо щирі співчуття з приводу загибелі нашого Героя батьку Володимиру Олексійовичу, дружині Надії, сину Андрію, донечці Юлії.

 

Пам‘ятаємо та молимось за його душу! Слава Україні! Героям Слава!

«Скорботна свічка пам’яті святої» (виставки-реквієми)

Пам’ять – це нескінченна книга в якій записано все: і життя людини і життя країни. Багато сторінок написано кривавим і чорним. Найтрагічнішою сторінкою історії нашого народу є Голодомор 1932-1933 років. Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Сьогодні вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років, що визнаний геноцидом українського народу.

  

Україна пережила цілих три Голодомори в ХХ столітті: у 1921-1923, 1932-1933 і 1946-1947 роках. Але на юридичному та законодавчому рівні статус "Голодомор" має лише геноцид 1932-1933 рр. Щодо подій 1921–1923 і 1946–1947 років, то вони кваліфікуються як масовий голод.

І в останні дні листопада весь український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам'ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.

Але наша пам'ять жива запаліть Свічку Пам’яті та вшануйте пам’ять померлих хвилиною мовчання.

Осінь атмосфера книжки.

Осінь наша, осінь —

Золота година,

Неба ясна просинь,

Пісня журавлина,

Бабиного літа

Довгі, білі коси...

І дорослі й діти

Люблять тебе, осінь.

А що для нас осінь? Осінь - це сухі кленові листочки, що обпадають з дерев. Це - дощові дні, коли приємно дивитися на яскраві кольори, які в цей час. особливо природні. Осінь - найромантичніша пора, коли повітря наповнене запахом дощу, мокрого асфальту і різноманітними пахощами з кав'ярень. Осінь - це любовна пора, коли закохатися дуже легко... 

          

                                                                                                                   

                 

Наталія Хаткіна "Жінка-осінь"

Буденні клопоти, романтичні спогади та... мрії...

Сентиментальність та гумор поєднуються у книзі органічно. Читач (а ще вірогідніше - читачка!) й посміхнеться, й розчулиться.

Це роман, збагачений ліричними відступами, у яких багато осіб впізнають себе.

Але найперше - це історія кохання. Кохання, яке "було, та загуло", кохання, яке ще справдиться...

                            Запрошуємо до читання книг  на любий смак.

" Революція гідності, охрещена кров'ю" (патріотичний екскурс)

Україна – це територія гідності і свободи. Боротьба українських громадян за свої права, яка одержала назву "Євромайдан", а згодом Революція Гідності, була наймасштабнішою подією в новітній історії України і логічним продовженням обстоювання прав людини та громадянина. 

Основні етапи у хронологічному діапазоні Революції гідності:

Перший етап — 21.11–29.11.2013 — початковий (мирний) етап протесту.

Другий етап — 30.11–11.12.2013 – завершення нетривалого мирного періоду Євромайдану, силовий розгін мітингарів, переростання акцій протесту в масовий протестний рух.

Третій етап — 11.12.2013–16.01.2014 — фаза активних дій на вул. Грушевського та розширення території Майдану (вул. Інститутська). Увиразнення національно-патріотичної спрямованості протестних дій.

Четвертий етап — 16.01.2014 — (18–20.02.2014 — посилення протистояння. Штурм силовиками Євромайдану, розстріл майданівців (на вул. Інститутській, Будинок профспілок), «Небесна сотня») — 22.02.2014 (втеча В. Януковича)

П'ятий етап — 22.02.2014–01.09.2017 – (незавершеність).
Особливість етапу — анексія Криму. Одночасно з подіями в Криму Росія намагалася дестабілізувати ситуацію у східних та південних областях України. Зоною бойових дій стали Донецька та Луганська області.

   

 Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою гідність, своє прагнення до свободи. 

Вистояли на Майдані - переможемо у війні.

 Слава Україні! Героям Слава!