Учитель. Командант Легіону Українських Січових Стрільців. Полковник УГА. Жертва сталінського терору.
Григорій Коссак народився в Дрогобичі у багатодітній родині коваля. У їхньому домі часто бував Іван Франко. Згодом вони листувалися, а в 1913 році саме Коссак ініціював у Дрогобичі відзначення 40-річчя літературної діяльності письменника.
Після завершення учительської семінарії до 1914 року працював учителем. У селі Ясениця-Сільна біля Дрогобича за його ініціативою встановили перший у Галичині пам’ятник Тарасові Шевченку. Був активним діячем «Просвіти», очолював місцевий осередок військово-спортивного товариства «Сокіл».
З початком Першої світової війни його мобілізували до австрійської армії, а згодом відкликали для формування Легіону Українських Січових Стрільців. Він виконував обов’язки коменданта полку УСС. У 1918 році став командувачем українських військ у Львові, очолював Третій корпус Української Галицької Армії, пізніше керував тиловими службами УГА.
На початку 1920-х перебував у таборі для інтернованих у Чехословаччині, згодом мешкав в Австрії. У 1924 році повернувся в Україну, викладав українознавство в Харкові.
У 1931 році його заарештували разом із братом Василем та іншими діячами визвольного руху. Його звинуватили у належності до так званого «Українського Національного Центру» та засудили до шести років ув’язнення. Після звільнення у 1937 році проживав у Москві, викладав німецьку мову.
У лютому 1938 року був заарештований повторно — за сфабрикованими звинуваченнями у шпигунстві.
У березні 1939 року Григорія Коссака стратили.
У 1989 році його було посмертно реабілітовано.
Його життя — приклад служіння Україні в освіті, культурі та військовій справі. Пам’ять про таких людей — це частина нашої історії та відповідальності перед майбутнім.
Підготовлено за матеріалами відкритих джерел.
Немає коментарів:
Дописати коментар