Народився на Тернопільщині у родині ткача. Навчався у Львівському училищі прикладного мистецтва імені Івана Труша та Львівському інституті прикладного мистецтва. Значний вплив на формування митця мала підпільна школа Карла Звіринського, де молоді художники знайомилися зі світовим мистецтвом і забороненими сторінками української культури.
У середині 1960-х років Іван Марчук створив власну художню техніку — «пльонтанізм», засновану на складному переплетенні тонких ліній фарби. Саме ця манера принесла йому міжнародне визнання та зробила його стиль унікальним і впізнаваним.
Через невідповідність канонам соцреалізму митець тривалий час перебував у мистецькому андеграунді та зазнавав переслідувань з боку радянської системи. Лише у 1988 році його офіційно прийняли до Спілки художників України.
Доробок художника налічує близько 5000 творів і понад 150 персональних виставок у різних країнах. Його роботи експонувалися у Києві, Парижі, Берліні, Варшаві, Брюсселі, Анкарі, Празі, Бангкоку, Римі та багатьох інших містах.
Серед найвідоміших циклів митця — «Голос моєї Душі», «Шевченкіана», «Біла планета», «Пейзажі», «Кольорові прелюдії», «Погляд у Безмежність», «Віденські рапсодії». За цикл «Шевченкіана» художник отримав Національну премію імені Тараса Шевченка.
У 2007 році британська газета The Daily Telegraph включила Івана Марчука до списку «100 геніїв сучасності». А у 2024 році його картину «Зійшов місяць над Дніпром» продали на аукціоні за рекордну для сучасного українського мистецтва суму — 250 тисяч доларів.
Після початку повномасштабного вторгнення митець працював у Відні, де створив сотні нових робіт і представив масштабні виставкові проєкти. Його мистецтво продовжує бути потужним голосом української культури у світі. Іван Марчук створив майже п’ять тисяч картин, але й сьогодні продовжує працювати. Щоправда, не в Україні, де триває велика війна, а за кордоном.Многая літа, Іване Степановичу! Дякуємо за Ваше мистецтво, яке стало частиною культурного коду України.
Немає коментарів:
Дописати коментар