1 серпня в Україні відзначають одне з найпоетичніших, найбагатших на обряди та найулюбленіших народних свят - Медовий Спас, який у народі ласкаво називають Маковеєм (або Першим Спасом). Саме з цього дня починався двотижневий Успенський піст (Спасівка), що тривав до Успіння Пресвятої Богородиці. Маковій вважався першим осіннім святом, яке знаменувало завершення літа та початок відльоту ранніх птахів у вирій, адже в народі казали: «Святий Спас приготував усього про запас — і дощ, і вітер, і холод, і тепло». Це було чи не єдине свято, яке найбільше належало підліткам і дівчатам, через що його часто величали справжнім «празником квітів». Головним символом дня є мак, який саме повністю дозріває до цього часу і в українській культурі завжди мав особливий, сакральний статус оберега: ним здавна обсипали садибу й будинок «від усього лихого», а освячені зерна взимку зберігали для різдвяної куті. Напередодні свята жінки та дівчата збирали польові й садові квіти, щоб зранку освятити їх у церкві разом із водою, медом та нововимолоченим маком. Святковий букет, який називають «маковійчиком» або «маковійкою», формують із особливою любов'ю: його основою обов'язково є великі достиглі голівки маку, до яких додають барвисті садові квіти - чорнобривці, жоржини, айстри, гвоздики, вічнозелений барвінок, а також цілюще різнотрав'я (зіллячко): васильки, волошки, м’яту, чебрець, любисток, петрові батоги (цикорій), полин, деревій та будяк-пристрітник, що захищав від лихого ока. Квіти мали не лише оберегове, а й практичне значення: волошки та чорнобривці після освячення додавали у воду для купання, щоб захиститися від хвороб, а відваром із чорнобривців лікували жовтяницю. Традиції формування «маковійчика» вражають своїм регіональним розмаїттям: на житомирському Поліссі до букета обов'язково додають городину (невеличку морквинку, маленькі качани кукурудзи, стручки гороху, квасолю та парасольки кропу), на Черкащині святили букети й вінки з квітів і колосків із запаленою свічкою, бо вважали, що «від цього квітне й процвітає все господарство», а на Поділлі святили цілий сніп із городини, трав та квітів, обв’язаний червоною китайкою, з яким урочисто обходили всю господу, хату й городи для рясного врожаю.
Після урочистої служби освячений букет несуть додому й кладуть за образи на покутті, де він зберігається аж до весни, адже вірили, що «освячене зело до всякої слабості здібне», і за потреби ним послуговувалися як ліками цілий рік. Навесні зерна маку з букета висівали на городі, а сухі квіти дівчата на Благовіщення вплітали у коси - «щоб не випало з голови волосся». Друга назва свята - Медовий Спас - пов'язана з тим, що саме в цей період пасічники починають активно вирізати та збирати мед із вуликів, освячення якого вважалося обов'язковим ритуалом для щедрого врожаю на наступний рік, а перша ложка освяченого меду вважалася чарівною - той, хто її з'їсть і загадає бажання, обов'язково дочекається його здійснення. Особливе місце на Маковея посідає святкова обрядова випічка: господині готували пиріжки й духмяні булки з маком, млинці з медом, якими щиро частували гостей, а в деяких регіонах медово-макову масу подавали окремо у макітрі для вмочування хліба. Найвідомішими традиційними стравами цього дня є шулики (старовинна обрядова страва з поламаного пісного коржа, рясно залитого медово-маковою заправкою, яку готують лише раз на рік - 1 серпня) та маківники (макорженики) - особливі коржики з товченого і приправленого медом маку, які вимішували з медовою ситою. Медовий Спас та Маковій - це свято глибокої вдячності землі за її дари, час духовного оновлення, теплих родинних зустрічей та збереження живих українських традицій. Який Маковій, таке й Успіння, а також День всесвітнього павутиння.
Щороку 1 серпня світ відзначає День Всесвітнього павутиння — свято, присвячене технології, яка докорінно змінила наше життя, відкривши безмежний доступ до знань, спілкування та нових можливостей.Саме Всесвітнє павутиння (World Wide Web) зробило Інтернет зручним і доступним для мільйонів людей. Сьогодні достатньо лише кількох кліків, щоб знайти потрібну книгу, прочитати наукову статтю, відвідати віртуальну екскурсію музеєм, поспілкуватися з друзями або навчатися з будь-якої точки світу.
Для бібліотек вебпростір став справжнім містком між читачем і знаннями. Електронні каталоги, цифрові бібліотеки, онлайн-заходи, віртуальні виставки та електронні книги допомагають зробити інформацію доступною незалежно від відстані.
У День Всесвітнього павутиння варто згадати, що найцінніший ресурс Інтернету — це не лише інформація, а й уміння критично її оцінювати, перевіряти джерела та відповідально користуватися цифровими можливостями.
Немає коментарів:
Дописати коментар