" Літо з книгою: твори, мрій і дій"(літня експедиція)

 

Літо - чудова пора для нових відкриттів, цікавих знань і турботи про довкілля! Літні канікули надають дітям безліч вільного часу для відпочинку і розвитку. Літо – час ігор, розваг, свободи у виборі занять. Літо – це найкраща пора, коли діти мають чудову нагоду поринути у світ літератури, познайомитися з творчістю нових для них письменників, відкрити нових героїв, пізнати світ за допомогою книги та отримати насолоду від читання і взагалі отримати гарний настрій від проведеного разом з друзями  часу. 

Сьогодні наші  користувачі з своїм класоводом Ковалишин Світланою і її помічницею іванна Дика взяли участь у літній еко-вікторині, де кожен зміг перевірити свої знання про природу, рослинний і тваринний світ, 

• відповісти на цікаві запитання та загадки
• отримати пізнавальні факти про природу , 
• пограти в захопливі екологічні розваги,
• взнати про екологічні проблеми та способи збереження нашої планети,
•  а ще переглянути тематичну викладку: "З природою живи у дружбі, то буде вона тобі у службі"

 Разом навчаймося берегти природу, адже майбутнє Землі залежить від кожного з нас!

                                     Завітайте до бібліотеки. Книги на вас чекають.

"Ні палінню! Ми здорове покоління!"(інформзастереження)

31 травня — Всесвітній день без тютюну Україна обирає здоров'я!
Щодня ми боремося за наше майбутнє, але справжня сила починається з турботи про себе та тих, хто поруч. Куріння (звичайне і електронне) — це тихий ворог, який щороку забирає життя понад 85 тисяч українців. Ще 14 тисяч гинуть від пасивного куріння, просто вдихаючи чужий дим.
Сьогодні — ідеальний день, щоб переглянути свої звички або підтримати близьких на шляху до змін!

Твоє дихання — твоя свобода. Обирай життя без тютюну!

Українці — сильні, незалежні та свідомі. 

Звільни свій простір від диму та вейпу. 

                                    Обирай чисте повітря та здорове майбутнє!                                                 

"Трійця: історія величного свята"

 

Цьогоріч 31 травня ми відзначаємо Трійцю, або Зіслання Святого Духа. Це одне з найбільших християнських свят, яке припадає на п'ятдесятий день після Великодня. Згідно з переказами,  коли на апостолів зійшов Святий Дух у вигляді вогняних язиків це відкрило їм дар проповідувати вчення Христа різними мовами по всьому світу, тому цей день вважається днем народження Церкви.

Сьогодні українці поєднують церковні традиції із сучасними сімейними звичаями. Багато людей прикрашають оселі зеленню, відвідують богослужіння та проводять день із близькими.

Для багатьох Трійця стала не лише релігійним святом, а й чудовою нагодою зібратися з рідними, прикрасити дім ароматними травами та відчути особливу атмосферу одного з найкрасивіших українських свят і  нагадати про красу українських традицій.

Головні традиції Зелених свят

Однією з найвідоміших традицій є прикрашання оселі зеленими гілками, травами та квітами. Наші предки вірили, що зелень приносить у дім захист, добробут і здоров’я.

Найчастіше використовували: м’яту; лепеху; чебрець; липу; кленові гілки;
полин. Трави розкладали на підлозі, біля ікон та на вікнах. Вважалося, що вони захищають родину від злих сил.
Відвідування церкви

На Трійцю люди йдуть до церкви на святкове богослужіння. Віряни приносять із собою букети з трав та гілок для освячення. Після служби зелень зберігали вдома протягом року як оберіг.

Також у цей день прийнято молитися за мир, здоров’я родини та благополуччя дому. Зелені свята традиційно проводять у колі сім’ї. Родини збираються за святковим столом, готують традиційні страви та відвідують рідних.

Народні прикмети на Трійцю

• З Трійцею пов’язано багато народних прикмет та вірувань.
• Прикмети про погоду
• Якщо на Трійцю йде дощ — літо буде врожайним.
• Сонячна та тепла погода віщує хороший урожай зерна.
• Сильний вітер у цей день вважали знаком змін у природі.

Побутові прикмети

• Освячені трави не можна було викидати — їх зберігали як оберіг.
• Якщо дім прикрасити свіжою зеленню, у родині буде достаток.
• Ароматні трави в оселі символізували очищення від негативу.

Любовні прикмети

• Незаміжні дівчата плели вінки та ворожили на кохання. 
• Вважалося, що Трійця — сприятливий час для здійснення бажань та пошуку своєї долі.

Трійця — це свято духовного оновлення, миру та гармонії. Зелені свята нагадують про важливість родинного тепла, віри та поваги до традицій предків. Свято символізує оновлення природи та людських душ, а традиція прикрашати домівки зеленню нагадує про життя та Божу благодать, що наповнює все навколо. Нехай це свято принесе  нам мир та спокій у кожну оселю!

«Колосятниця"(народознавчий календар)

Сьогодні особливий день — час, коли жито починає колоситися, а земля набирає повної сили. 29 травня — День пам'яті мучениці Феодосії Константинопольської, яка постраждала за захист ікон у VIII столітті в Константинополі. Цей день у народній культурі вважався одним із найважливіших і водночас найнебезпечніших аграрних свят року, повністю присвяченим хлібу — головному джерелу життя селянина.
Святу Теодосію шанували як захисницю хлібних колосків, адже саме о цій порі починало колоситися жито та з'являлися перші літні білі гриби, які через це називали «колосовиками».
Феодосія народилася у VIII столітті, в Константинополі.Сама вона походила з багатої сім'ї, її батьки рано померли і вона виховувалася при монастирі. Коли підросла, то роздала свій спадок бідним і прийняла чернечий постриг. На частину коштів від спадщини дівчина замовила для монастиря дуже красиві ікони Спасителя, Божої Матері та мучениці Анастасії. У Візантії до влади прийшов імператор Лев Ісавр і наказав знищувати ікони - вважав, що вони нічим не відрізняються від ідолів. Наказали прибрати й ікону Спасителя, яка протягом 400 років висіла над Мідними воротами в Константинополі. Тоді віряни та монахині на чолі з Феодосією встали на захист святині й перекинули драбину з воїном, який виконував наказ. Імператор наказав перебити всіх черниць, а Феодосію, як призвідницю, відправили до в'язниці. Там вона і загинула.
Поховали Феодосію в Константинополі, в монастирі Діокритис - біля її могили не раз відбувалися чудесні зцілення хворих.

  Народні традиції:

• Цей день здавна вважався особливим для аграріїв.
• Селяни обов'язково йшли в поле оглядати посіви: якщо жито заколосилося, це обіцяло багатий врожай та ситий рік. 
• За традицією, у цей день худобу годували залишками запеченого хліба або спеціальним коржем, щоб тварини були здоровими. 
• Також це був час для першого збору лісових грибів-колосовиків.

   Суворі заборони дня:

• Щоб не накликати на себе та свою родину лиха, у цей день дотримувалися таких правил:
• Не можна починати нових важливих справ — вони можуть виявитися невдалими.
• Не можна сумувати, плакати та скаржитися на життя, щоб не приректи себе на тривалі негаразди.
• Заборонено сваритися, лихословити та бажати комусь зла — весь негатив повернеться бумерангом.
•  Не рекомендувалося ходити в ліс чи до водойм поодинці, щоб не натрапити на неприємності.

Народні прикмети:

•  Якщо день видався надто спекотним — у лісі буде мало грибів.
•  Голосно квакають жаби — чекайте на швидке потепління та ясну погоду.
•  Якщо бджоли активно літають біля вуликів — день буде сонячним.
• Рясна роса зранку обіцяє хороший врожай зернових.
  
  Духовне значення -це приклад святої Феодосії Тирської вчить нас духовної стійкості, мужності та незламності перед будь-якими випробуваннями, нагадуючи про важливість збереження внутрішньої сили та віри у найважчі часи.
• 
  
  Як у цей день колоситься жито на українських полях, так нехай колоситься добробут, достаток та злагода у ваших оселях! Бажаємо щедрого врожаю нашій землі, миру кожній родині та якнайшвидшої Перемоги нашій Україні, щоб на кожному звільненому полі знову мирно шумів золотий хліб!
  

"Легенда української естради"(пам'яті Ігора Білозіра)

Його пісні стали голосом цілої епохи - щирі, мелодійні, сповнені любові до України. Композитор, співак, засновник легендарної "Ватри", він подарував українській естраді пісні, що й досі звучать у серцях багатьох поколінь. Ігор Білозір: Композитор, який змусив Радянський Союз співати українською, і чия мелодія підкорила космос.

Коли ми чуємо пісні "Мамина світлиця" чи "Пшеничне перевесло"серце стискається від неймовірної краси цих мелодій - це не просто пісні, а частина нашої культурної пам'яті.

Він був справжнім народним улюбленцем, лідером культового ансамблю "Ватра" та композитором, який володів унікальним даром: перетворювати прості народні мотиви на сучасні хіти. Але його життя, що нагадувало яскравий спалах, обірвалося трагічно через те, що він до останнього подиху захищав право своєї нації на власну культуру.

​ 

Хлопець із Радехова, який переграв радянську цензуру.
​ Ігор народився в містечку Радехів на Львівщині. Музика жила в ньому змалечку - свою першу пісню він написав ще у сьомому класі, тоді ж створивши у школі власний підлітковий ансамбль. Свої перші аматорські записи хлопець робив прямо на місцевому радехівському радіомовленні. Саме там його унікальний мелодійний дар помітили львівські фахівці, які наполегливо порадили талановитому юнаку вступати до Львівської консерваторії.

Справжня золота ера в житті композитора почалася у 1979 році, коли він очолив вокально-інструментальний ансамбль "Ватра" при Львівській філармонії. До приходу Білозіра це був звичайний академічний колектив, але Ігор разом зі своїми колегами та тогочасною дружиною, вокалісткою Оксаною Білозір, повністю перевернув концепцію.
Він додав до народних пісень фірмові аранжування, синтезатори, живий рок-драйв і сучасний ритм. На концерти "Ватри" зліталися стадіони. Гурт гастролював від Середньої Азії до Сибіру, виступав перед діаспорою в США та Канаді. Навіть у москві люди годинами стояли в чергах за квитками. При цьому радянське керівництво постійно тиснуло на Білозора, вимагаючи включити до репертуару російськомовні "патріотичні" пісні про партію. Ігор принципово відмовлявся. Його "Ватра" співала виключно українською мовою, ставши справжнім символом культурного опору.

​

Космічний магнетизм та фатальний травневий вечір.

Мелодії Білозіра мали настільки потужну енергетику, що одна з них буквально потрапила на навколоземну орбіту. Перший космонавт незалежної України Леонід Каденюк під час свого історичного польоту на американському шатлі Columbia у 1997 році мав право обрати кілька треків для традиційного сигналу підйому екіпажу. Серед небагатьох обраних українських пісень, які тоді почув увесь міжнародний екіпаж та космос, були саме композиції Ігоря Білозора у виконанні "Ватри".
​ 

На жаль, життя Маестро обірвалося занадто рано. Це була трагедія, яка у травні 2000 року шокувала всю країну. У центрі Львова, в одній із кав'ярень, зав'язався суперечка через те, що Ігор ввічливо попросив компанію за сусіднім столиком вимкнути гучний російський блатний шансон і поважати українську пісню. Пізніше, коли композитор повертався додому, на нього напали й жорстоко побили. Лікарі боролися за його життя понад два тижні, але 28 травня 2000 року серце митця зупинилося. На його похорон у Львові вийшло понад 100 тисяч людей. Вулиці міста перетворилися на живе море людей, які плакали та синхронно співали його пісні.

Його вбили за рідне слово, але його творчість виявилася сильнішою за смерть. Сьогодні його пісні продовжують жити в каверах сучасних виконавців, звучать на великих сценах і залишаються невіддільною частиною нашого національного ДНК.

"Майстер історичного роману" (літературний портрет)

Історичному романісту, громадському діячу, лауреату багатьох літературних премій та державної премії імені Тараса Шевченка, Герою України 27 травня виповнилося б 97 років. Народившись на Прикарпатті в родині вчителя, він змалечку ввібрав любов до рідного слова та глибокий інтерес до минулого свого народу. 

 Його твори- це не просто сторінки історії, а живі голоси епох, сповнені боротьби,честі, любові до України та незламного духу нашого народу. Роман Іваничук(1929–2016) залишив по собі багату літературну спадщину: романи "Вогненні стовпи","Мальви","Вода з каменю", "Манускрипт з вулиці Руської","Черлене вино",  та багато інших, що стали справжніми перлинами української літератури і сьогодні вчать нас пам'ятати про своє коріння, берегти національну гідність і любити Україну.

Його проза унікальна тим, що вона не просто художньо відтворює історичні події різних епох - від козаччини та опришківського руху до інтелектуального життя Галичини, - а й глибоко досліджує психологію українця, питання національної пам'яті, зради та вірності своїм корінням. У радянські часи його знаменитий роман «Мальви» зазнав жорстокої критики з боку тогочасної влади за «ідеологічні помилки» та прихований патріотичний підтекст, проте це лише підтвердило велику духовну силу його творчості, яка виховувала цілі покоління свідомих українців.

 Роман Іваничук  також активно займався викладацькою діяльністю, був професором Львівського університету, брав безпосередню участь у відродженні української державності на зламі 1980–1990-х років як один із засновників Товариства української мови імені Тараса Шевченка та Народного Руху України, а згодом - як народний депутат.

Письменник залишив по собі колосальну літературну спадщину, яка вчить любити свою історію, шанувати рідну культуру та безкомпромісно боротися за національну ідентичність. 

 Пропонуємо бібліотечну добірку творів, у яких оживає українська історія, боротьба та пам'ять поколінь і запрошуємо до читання в нашу бібліотеку.

Тетралогія «Вогненні стовпи» (2006) — це перший в Україні художній твір про історію Української Повстанської Армії (УПА), який, за висловом самого письменника, став спробою «художнього осмислення драматичної історії останніх наших збройних змагань за незалежність». Події твору розгортаються на Прикарпатті, де в горнилі військових дій ворожих армій народжується нова ґенерація українців, здатних захистити свою честь, родину й рідну землю. У центрі тетралогії — розповідь про сім’ю Івана Шинкарука, про участь його синів — та доньки вчительки Юлії у боротьбі за самостійну Україну.

"Мальви"- роман про долю України в умовах поневолення. Через людські трагедії та вибір між свободою і зрадою розкривається глибока історична правда.

"Орда" - твір , що відтворює епоху татаро-монгольської навали. Це історія про спротив, виживання та незламність українських земель.

За роман «Манускрипт з вулиці Руської» (1979) Іваничук отримав премію імені А. Головка. Змалювавши у цьому творі в яскравих подробицях картини міського життя кінця ХVІ — початку ХVІІ століть, автор воскрешає перед читачем середньовічний Львів, Львів періоду перших братських шкіл, в яких зароджувалися ідеї визвольної війни майбутньої Хмельниччини.

                                 

Роман «Журавлиний крик» присвячений подіям, які відбувались у переломні часи української історії. Остаточна ліквідація гетьманства, знищення Запорозької Січі, спроба гайдамаків під проводом Івана Гонти та Максима Залізняка відродити втрачену українську державність, утвердження Катерини ІІ на престолі московської імперії, розгром повстання Пугачова.Вражає глибина пізнання автором історії того часу. Читач переноситься від простих селян до царського двору, з Соловків до революційної Франції. 

Роман «Черлене вино» (1976), відтворює події першої половини XV століття — героїчну оборону останньої твердині Галицько-Волинського князівства — Олеського замку, маленького острівця народної волі. Через образи сміливого ратоборця Івашка Рогатинського, скомороха Арсена, гончаря Микити автор змальовує запеклу боротьбу підневільного люду, що кинув виклик можновладній шляхті.

Роман «Вода з каменю» присвячений Маркіяну Шашкевичу (1811—1843) — українському поетові, релігійному та громадському діячеві, натхненникові національного пробудження Галичини, засновникові нової української літератури у Західній Україні, який захищав право на існування української мови, виступав за її рівноправність з польською мовою, робив усе, щоб зберегти рідну культуру. Його справу продовжив Іван Вагилевич (1811—1866) — герой роману «Саксаул у пісках».

Роман «Бо війна — війною...» (1989) — це розповідь про складний життєвий шлях галичанина, якому довелося пройти через Першу світову війну, еміґрацію, повернення на Україну і репресії 1930-х років.  Автор змальовує останні дні життя і смерть І. Франка; на сторінках роману постають М.Хвильовий, Лесь Курбас, С. Рудницький, О.Олесь та інші представники цвіту української нації; а також оживає побачена очима першопрохідців краса Північного полюсу.