"Постать незламності та боротьби за незалежність України"(історичне досьє)

 

  Пам’ять, що не тьмяніє
Сьогодні вшановуємо Романа Шухевича — визначну постать який став символом незламності та боротьби за українську державність.
Він був військовим і політичним діячем, одним із провідних організаторів українського визвольного руху середини ХХ століття. Його життя — це шлях постійного вибору на користь свободи, відповідальності та служіння народу.
Шухевич увійшов в історію як командир Української повстанської армії, який у складних умовах воєнного часу продовжував боротьбу за ідею незалежної України. Його постать і сьогодні викликає інтерес дослідників, істориків та читачів, адже історія потребує осмислення й глибокого вивчення. Пам'ятаємо тих, хто боровся і зараз бореться за право України бути вільною.

  Запрошуємо до читання історичних сторінок нашого минулого. Слава Україні! Героям Слава!

"Антуан де Сент-Екзюпері. Мрійник, загублений у небі" (літературний портрет)

Антуан де Сент-Екзюпері — видатний французький письменник і професійний льотчик, чиї твори органічно поєднують філософську глибину та романтику неба. Його життя та творчість стали символом пошуку справжнього сенсу життя, дружби та відповідальності за тих, кого ми приручили.

Основні віхи життя та творчості:

Льотчик-романтик: Закоханий у небо з дитинства, у 1921 році став військовим пілотом, а згодом працював на небезпечних поштових авіалініях. 

Літературний прорив: Світову славу йому принесли романи «Пошта на Південь» (1929), «Нічний політ» (1931) та «Планета людей» (1939), які оспівують мужність авіаторів. 
Таємниче зникнення: 31 липня 1944 року він вирушив у розвідувальний політ над Середземним морем і не повернувся, назавжди залишившись загубленим у небі. 

Антуан де Сент-Екзюпері є автором найдобрішої і наймудрішої казки, яку полюбили як дорослі, так і діти. Проте це не було його єдиним талантом. Він складав вірші, малював, грав на скрипці, був невтомним мрійником і вигадником. А найбільшою його пристрастю було небо, яке й забрало згодом у нього життя.

Народився творець улюбленого всіма “Маленького принца” на початку минулого століття – у 1900 році. Він був вихідцем із аристократичної французької родини і цей факт із його біографії обіцяв йому безтурботне майбутнє. Проте життя так званого “вищого” світу не цікавило майбутнього письменника.

Після закінчення школи хлопець захотів стати морським офіцером, він подався вступати до військово-морського училища, але провалив іспит з літератури, завдання якого полягало у написанні твору на тему патріотизму солдата у Першій світовій війні: замість того, щоб сумлінно виконати умову завдання, Антуан лише написав: “Я не був на війні, і не хочу говорити з чуток”.Вже через рік, заступивши на службу, Екзюпері зазнав тяжкої аварії та отримав серйозні травми. Через це молодого льотчика комісували. Впродовж наступних чотирьох років Антуан намагався забути про свою пристрасть до польотів і призвичаїтися до спокійного життя. Він працював торговим агентом і бухгалтером, але так і не зміг відмовитися від свого захоплення, тож згодом повернувся до улюбленої справи.

Він пішов працювати у генеральну компанію авіаційних підприємств, літав на гідроплані та випробовував літаки. У 26 років став пілотом поштової авіації та доставляв пошту в Північну Африку. Свій перший роман “Пошта на Південь” Екзюпері почав писати у Західній Сахарі, твір побачив світ у 1929 році і отримав чудові відгуки. Наступними були повість “Нічний політ” 1931 року та книга “Планета людей” 1939 року. 

Попри те, що друзі вмовляли Антуана відмовитися від ризикованої професії військового льотчика (мовляв, він принесе більше користі країні своєю письменницькою діяльністю), досвідчений авіаційник не зміг залишатися осторонь бойових дій. На початку вересня 1939-го він мобілізувався в авіачастину дальньої розвідки 2/33, яка базувалася в Орконте (провінція Шампань).

Сент-Екзюпері здійснив кілька бойових вильотів на літаку "Блок-174", виконуючи завдання з аерофоторозвідки. Його навіть нагородили "Військовим хрестом" за мужність та героїзм.

Після поразки Франції він переїхав до сестри в неокуповану частину країни, а пізніше виїхав до США. Саме в Нью-Йорку Антуан написав "Маленького принца".

У квітні 1943 року він із великими труднощами домігся свого поновлення в бойовій частині. Йому довелося освоїти пілотування нового швидкісного літака P-38 "Блискавка".

31 липня 1944 року Антуан де Сент-Екзюпері вирушив з аеродрому Борго на острові Корсика в розвідувальний політ, з якого не повернувся. Тривалий час про його долю нічого не було відомо: аж у 1988 році поблизу Марселя знайшли браслет письменника з вигравіюваним ім'ям дружини Консуело, а у 2000 році — уламки літака, яким він керував.

У 2008 році з'ясувалося, що письменник загинув через атаку німецького льотчика — пілот ворожого авіасудна згодом сам публічно в цьому зізнався.

Його найвідоміший твір — філософська повість-казка «Маленький принц» (1942), написана під час еміграції в США. Вона пронизана глибокою мудрістю і роздумами про самотність людства, дитячу безпосередність та дорослий прагматизм, а  Троянда, яку Маленький принц залишає на своїй планеті, символізує красу та вразливість коханої жінки.
Головний урок: «Найголовнішого очима не побачиш...» — фраза, яка стала всесвітньо відомим афоризмом.  Запрошуємо до читання цієї надзвичайно філософської книги.

"В одній особі ціле суцвіття талантів" (10 цікавих фактів про маму Лесі Українки)

Олена Пчілка – це псевдонім письменниці Ольги Петрівни Косач (до шлюбу Драгоманова), яка народилася 29 червня (11 липня) 1849 року в місті Гадяч Полтавської губернії в родині небагатого поміщика – високоосвіченого дворянина Петра Якимовича Драгоманова.

На жаль, Олена Пчілка нам більше відома саме завдяки видатній донці і зовсім трошки завдяки шкільній програмі, де один короткий урок української літератури присвячений її оповіданням і дитячим казкам. Олена Пчілка – це творчий псевдонім Ольги Петрівни Косач, аристократики з міста Гадяч, що на Полтавщині, рідної сестри славетного професора Михайла Драгоманова і дружини впливового юриста, статського радника Петра Косача, мами шістьох дітей, серед яких Леся була аж п’ятою за рахунком.

Факт 1. Олена Пчілка була жінкою-піонеркою в багатьох сферах.
Пані Косач у свої часи була видатнішою за свою знамениту доню. Її поважали не лише як господиню великої зразкової сім’ї, а й за її публіцистику і перекладацький фах: вона адаптувала світову класику – від Овідія до Гюго, написала чимало літературно-критичних статей про Старицького, Гребінку, Лисенка.

Факт 2. Пчілка була першою українкою, чий чоловік пішов у… декретну відпустку, бо після народження Лесі Ольга Петрівна дуже погано почувалася, і їй приписали відпочинок на курорті, куди вона й поїхала, залишивши чоловіка з немовлям. Петро Косач спеціально для цього взяв відпустку на службі, а працював він, між іншим, головою Луцько-Дубенського з’їзду мирових посередників.

Факт 3. Олена Пчілка стала першою збирачкою і знавчинею українського орнаменту. Вона першою впорядкувала і видала книжку про особливості і види наших розписів, узорів з 23 кольоровими замальовками писанок і вишивок. Олена Пчілка взагалі була закохана в етнографію: записувала пісні, обряди, народні звичаї і найбільшу свою колекцію вона склала, мешкаючи з чоловіком і дітьми в Новоград-Волинському.

Факт 4. Вона першою запровадила моду на вишиванки серед тогочасних жінок. Олена Пчілка сміливо змінювала ошатні аристократичні сукні і пишні зачіски на народний український стрій з косою та вінком і так виходила не лише до гостей свого дому, а й в люди – у справах, на заходи, зустрічі, що в час русифікації і заборони усього українського було викликом.

Факт 5. Вона першою з жінок взялася модернізувати і реформувати

 українську мову. Мову століттями спрощували до рівня сільських говірок. І Олена Пчілка разом зі Старицьким, Франком, а потім з донькою Лесею Українкою взялася за реформування мови. Саме Олені Пчілці, наприклад, належать звичні зараз, а колись неіснуючі слова «палкий», «променистий».

Факт 6. Пчілка видала перший феміністичний альманах «Перший вінок»
Ольга Петрівна заснувала його разом з подругою Наталією Кобринською у Львові і давала можливість видатним жінкам того часу – письменницям, активісткам друкувати свої оповідання, маніфести, роздуми. В цьому альманасі Олена Пчілка публікувала й свої феміністичні оповідання.

Факт 7. Ольга Косач – перша жінка-борець за українську мову
Ольга Петрівна всіма силами протистояла русифікації – навіть дітей не віддавала до російськомовних шкіл, навчаючи їх вдома. На відкритті пам’ятника Котляревському в Полтаві Олена Пчілка демонстративно виступила українською, попри царську заборону і ризик арешту. Вона була єдиною жінкою, яка увійшла і поїхала в складі делегації українських інтелігентів на перемовини до царського прем’єра добиватися скасування заборони друкувати книжки і викладати в школах українською.

Факт 8. Понад 10 років була видавцем патріотичного журналу «Рідний

 Край»
За власний кошт видала «Співомовки» Степана Руданського і скуповувала українські книжки для клубної бібліотеки. За більшовиків, у 1920 році, під час святкування дня народження Тараса Шевченка у Гадяцькій гімназії Ольга Петрівна огорнула погруддя поета національним синьо-жовтим стягом.

Факт 9. Ольга Петрівна стала першою жінкою-академіком
З 1925 року член-кореспондент Всеукраїнської академії наук, створеної після встановлення радянської влади. Працювала в різних наукових комісіях аж до смерті у 1930 році. Фактично, статус академіка і поважний вік врятував Олену Пчілку від репресії за антибільшовицькі погляди. Коли до неї, вже вісімдесятирічної, прийшли чекісти з ордером на арешт, то просто зжалилися і залишили вдома.

Факт 10. Ольга Петрівна померла на руках однієї з доньок
Саме ця донька – Ольга Косач-Кривинюк в роки війни вивезла і зберегла частину сімейного архіву за кордон. Завдячуючи цьому, ми зараз маємо змогу розглядати на вицвілих світлинах розумницю, модницю, красуню – видатну українку Олену Пчілку.

В особі Олени Пчілки поєднувалося ціле суцвіття талантів – педагога, прозаїка, поета, драматурга, перекладача, вченого, громадського діяча. А ще ця феноменальна жінка була блискучим журналістом та видавцем. 1880 –1890 роки стали для неї періодом найактивнішої літературно-видавничої діяльності і часом розквіту художньої творчості.

У 1880 році Олена Пчілка видала своїм коштом «Співомовки» Степана Руданського, а через рік опублікувала збірку «Українським дітям» зі своїми перекладами окремих творів Гоголя, Пушкіна і Лермонтова (1881). З 1883 року почала друкувати свої вірші та оповідання у львівському журналі «Зоря».

У 1886 році вийшла у світ перша збірка її поезій – «Думки-мережанки». У 1887 році за підтримки Івана Франка разом з Наталією Кобринською видала у Львові перший в Україні феміністичний альманах «Перший вінок», в якому були опубліковано кілька її поезій і оповідань.
Державніосвітні стандарти


Серед найкращих прозових творів Олени Пчілки: «Товаришки» (1887), «Світло добра і любові» (1888), «Соловйовий спів» (1889), «За правдою» (1889), «Артишоки» (1907), «Півтора оселедця» (1908) тощо.

Значне місце у творчому доробку Олени Пчілки (вона знала 5 мов) посідають переклади. Вона є автором перекладів і переспівів світової класики: Овідія, Адама Міцкевича, Йоганна Гете, Ганса Крістіана Андерсена, Віктора Гюго, а також публіцистичних, літературно-критичних статей і спогадів про своїх видатних родичів та друзів: «М. П. Старицький» (1904), «Марко Кропивницький яко артист і автор» (1910), «Євген Гребінка і його час» (1912), «Микола Лисенко» (1913), «Спогади про Михайла Драгоманова» (1926) та інших діячів української культури.

Олена Пчілка-науковець була автором видань: «Українські колядки», «Українські народні легенди останнього часу», «Українська гумористика», «Українські узори», «Українське селянське малювання на стінах» та інших.

Значний вклад Олена Пчілка внесла в українську дитячу літературу. Вона говорила: «Діти – се наш дорогий скарб, се наша надія, се – молода Україна». Серед кращих казок, оповідань, поезій можна назвати такі твори письменниці, як «Сосонка», «Снігир та Щиглик», «Метелик», «Івасик (Дідове оповідання)», «Збентежена вечеря», «Дивна хатка», «Гарбузова родина», «З ґринджолятами», а також – п’єси для дітей, що ставилися на аматорських сценах: «Казка Зеленого гаю», «Щасливий день Тарасика Кравченка», «Киселик», «Скарб», «Мир миром», «Кобзареві діти» та інші.

З 1908 року по 1915 рік Олена Пчілка видала додаток до журналу «Рідний край» під назвою «Молода Україна». Цей часопис був фактично першим періодичним виданням для дітей на Наддніпрянській Україні. На його сторінках Олена Пчілка надрукувала чимало своїх творів та адаптованих для дітей цікавих нотаток із різних галузей знань – мовознавства, літературознавства, фольклористики, етнографії, історії, музики, образотворчого мистецтва, а також – творів інших письменників та перекладів світової літератури.

День Конституції України — свято свободи, гідності та єдності

 

28 червня Україна відзначає День Конституції — державне свято, яке нагадує про головний закон нашої країни. Саме Конституція утверджує права і свободи людини, визначає засади демократичного розвитку та незалежності України.
Сьогодні, коли наша держава мужньо боронить свою свободу, слова Конституції набувають особливого значення. Вони є символом незламності, справедливості та віри в мирне й успішне майбутнє.

Запрошуємо до бібліотеки ознайомитися з книгами, що розповідають про історію української державності, права людини та становлення Конституції України. Адже знання своїх прав, історії та законів — це важливий крок до свідомого громадянства.

З Днем Конституції України! Бажаємо миру, єдності, добробуту та впевненості у світлому майбутньому нашої держави. Нехай Основний Закон завжди буде надійною опорою для кожного українця, а Україна — вільною, сильною та незалежною!

«Бібліотека просто неба»(опен-ейр)

"Бібліотека просто неба: читаємо, відпочиваємо, надихаємося." ☀️🌿
Книга чудово почувається не лише на бібліотечній полиці, а й під відкритим небом. І це чудова нагода поєднати літній відпочинок із читанням, відкрити для себе нових авторів і просто насолодитися гарною книгою на свіжому повітрі.Читання під відкритим небом — це коли книги оживають у міських парках чи сільських скверах, а слова лунають під шум вітру та спів пташок. Візьміть плед, термос із кавою та улюблену паперову чи електронну книгу й відвідайте найближчий зелений сквер. Природа створює ідеальну атмосферу для відпочинку. Нехай кожна прочитана сторінка подарує нові враження, натхнення та гарний настрій.
📖 Читаймо разом – просто неба! 🌳💚📚

А ще можна залишити прочитані вами книги в парках, на лавочках чи в спеціальних вуличних полицях, щоб інші люди могли їх знайти. Взяти іншу книгу з такої полиці ви теж можете абсолютно безкоштовно(Буккросинг)

" Іван Крип’якевич – літописець української історії"

 

25 червня виповнюється 140 років від дня народження видатного українського історика, легендарного академіка, науковця, педагога та громадського діяча – Іван Крип’якевич. Його ім’я назавжди вписане в історію української науки як дослідника, який присвятив своє життя вивченню минулого рідного народу і сьогодні ми з гордістю про нього згадуємо.

Народившись у Львові, Іван Крип’якевич ще змалку захопився історією України. Він став автором численних наукових праць з історії українського козацтва, Галичини, української культури та державотворення. Особливе місце у його творчому доробку посідають дослідження присвячені козацькій добі та постаті гетьмана Богдана Хмельницького.

Учений був не лише талановитим дослідником, а й активним організатором наукового життя. Він працював професором Львівського університету, був академіком АН УРСР та очолював наукові установи, що зробили вагомий внесок у розвиток української історичної науки. Наукова спадщина і сьогодні залишається важливим джерелом знань для істориків,студентів і всіх хто цікавиться минулим України, а його праці допомагають краще зрозуміти історію нашого народу та зберігати національну пам'ять.

📚Запрошуємо до бібліотеки ознайомитися з книгами та дослідженнями Івана Крип’якевича, які відкривають захопливі сторінки української історії.

Гортайте сторінки його книг, надихайтеся життєвим шляхом цього великого вченого та відкривайте для себе історію, яка справді випередила свій час!

Свято Івана Купала — магія українських традицій (етномандри)

 Івана Купала — одне з найпоетичніших і найзагадковіших народних свят, у якому переплелися давні звичаї, віра в силу природи та краса української культури. У ніч на Купала здавна плели вінки, водили хороводи, співали пісень і запалювали вогнища, що символізували очищення та єднання з природою.

Івана Купала — одне з найзагадковіших і найкрасивіших народних свят України. У ніч із 23 на 24 червня (за старим стилем — із 6 на 7 липня) наші предки відзначали свято Івана Купала — час, коли природа нібито відкриває свої таємниці, а вода, вогонь і трави набувають особливої сили.
З давніх-давен люди вірили, що саме в купальську ніч можна очиститися від усього поганого, знайти щастя та привернути добру долю. Молодь стрибала через багаття, вважаючи, що вогонь спалює негаразди та дарує здоров'я. Дівчата плели вінки з польових квітів і пускали їх на воду, намагаючись дізнатися свою долю. А найромантичнішою легендою свята були пошуки цвіту папороті — чарівної квітки, яка нібито розквітає лише раз на рік і приносить тому, хто її знайде, удачу та багатство.

Ще однією важливою традицією був збір лікарських трав. Люди вірили, що саме в купальську ніч вони мають найбільшу цілющу силу.

 Сьогодні Івана Купала залишається символом єднання з природою, краси українських традицій, молодості, кохання та віри в дива.

Нехай це стародавнє свято подарує вам гарний настрій, душевний спокій і світлі надії на майбутнє.

Це свято нагадує нам про багатство народних традицій, красу рідної землі та важливість збереження культурної спадщини. 

Нехай купальська ніч подарує всім мир, добробут, натхнення та світлі надії!

Віру наших предків, знищували вороги нашого народу, тому до нас дійшла не зовсім правильна назва цього свята – Купала. Насправді, не було і немає такого бога як - Купала чи Купайло. Язичницто знищували століттями і до нас дійшли тільки залишки віри наших предків, так сталося і з назвою цього свята. Наші предки в день літнього сонцестояння святкували свято в честь бога Ярила та його дружини Купави. Наш народ, вже забув ким був бог Ярило, тим більше народ забувся про ім’я його дружини. Ось і виходить, що до нас дійшла лише частина назви свята наших предків - Купала, але і та не правильна тому , що дружина Ярила - Купава, а не Купала. В нашому календарі, який ми відновили це свято називається Купалля, бо в деяких селах саме так називали це свято і це буде більш правильніше ніж називати свято - Купала.

Головна магія відбувалося в ніч на Купалля. Це час, коли природа перебуває на піку своєї сили, а межа між нашим і потойбічним світами стає зовсім тонкою. На пагорбах та берегах річок розпалювали великі багаття, причому вогонь добували по-старому — тертям. Стрибки через вогонь були не просто забавою, а справжнім ритуалом очищення. Люди вірили, що так згорають усі хвороби. А якщо закохана пара перестрибувала багаття, не рознімаючи рук, це означало, що скоро бути весіллю. У вогні також спалювали старий одяг хворих дітей, щоб прогнати недуги, і навіть проводили крізь дим худобу, аби захистити її від мору. Вода цієї ночі вважалася цілющою. Усі масово йшли купатися, бо вірили. Навіть ранкова роса мала особливе значення — нею вмивалися, щоб бути здоровими та гарними. Трави, зібрані в цю ніч, мали надзвичайну дію. Їх сушили та зберігали як ліки або обереги для дому. Найвідоміша легенда розповідає про квітку папороті, яка розпускається лише на мить. Той, кому пощастить її знайти, нібито зможе знаходити скарби, розуміти мову тварин і отримає магічну силу. Дівчата ж пускали на воду вінки, щоб дізнатися свою долю. Якщо вінок плив далеко — це був знак щастя або швидкого заміжжя. Якщо ж віночок тонув, це вважали не бідою, а просто попередженням.

Щоб глибше зануритися в історію українського народу та дізнатися більше про свято, традиції та обряди українського народу, магію купальської ночі з її чарами та несподіваними перетвореннями, народними повір’ями про силу папороті, зірваної у ніч на Івана Купала - запрошуємо відвідати нашу бібліотеку. Вітаємо вас з цим магічним святом.