Роман Шухевич— один із найтвердіших борців за незалежність України у ХХ столітті( історичне досьє)

   Його роками шукала ціла радянська імперія. За ним полювали спецслужби, агенти, військові частини. Заводили багатотомні справи, арештовували родину, вистежували зв’язкових. Але він залишався на волі — і продовжував керувати боротьбою. Чекісти ганялися за ним понад шість років, а жоден керівник антикомуністичного підпілля в Європі не тримався так довго. Бо Шухевич був не лише командиром, він був людиною масштабу держави. Під його керівництвом діяла не просто повстанська армія, а фактично існувала підпільна Україна: власна преса і книговидання, школи, медична служба, підпільний парламент, чітка структура управління. У країні, де тоталітарна система намагалася контролювати кожну думку і кожен крок, він створив простір свободи.

5 березня 1950 року в селі Білогорща під Львовом будинок, де перебував командир, оточили близько тисячі співробітників МДБ. Радянські спецслужби хотіли взяти Шухевича живим, щоб провести показовий суд. Проте 43-річний командувач УПА не збирався здаватися. У перестрілці він застрелив майора МДБ. Важко поранений, Шухевич вистрелив собі у скроню, щоб не потрапити до рук ворога і не дозволивши ворогам використати себе як трофей.

Радянська влада знищила його тіло і тому місце поховання досі невідоме.
Бо такі люди не зникають, вони стають частиною характеру нації.

Адже справжніх Героїв не знищують ні кулі, ні пропаганда, ні час. Навіть через десятиліття після смерті Шухевич залишається символом боротьби за українську незалежність — і водночас об’єктом ненависті російської пропаганди і це підтверджують і події наших днів.

1 січня минулого року внаслідок російського ракетного обстрілу було знищено музей Романа Шухевича у Львові, а також пошкоджено будівлю університету в Дублянах, де навчався Степан Бандера.

І поки Україна пам’ятає своїх командирів —поки нові покоління воїнів стають у стрій —боротьба, яку він очолював, триває і вона обов’язково завершиться тим, за що він жив —Свободою України.

Слава Роману Шухевичу. Слава українським воїнам усіх поколінь.
   

«Червона рута» - візитівка України в усьому світі (бібліогід)

Володимир Івасюк — композитор, виконавець і справжній архітектор української поп-музики. Він змінив звучання цілої епохи і змусив весь світ співати українською. Сьогодні йому виповнилося б 77 років.

 Народився Володимир 4 березня 1949 року в Кіцмані на Буковині — у родині вчителів. З дитинства ріс серед книжок, музики й любові до українського слова. Уже в школі створив свій перший ансамбль «Буковинка», грав на скрипці та фортепіано, а згодом вступив в Чернівцях до медичного інституту. Так, він серйозно готувався стати лікарем — і водночас писав музику, яка лікувала серця.

Йому було лише 21, коли з’явилася «Червона рута». Пісня, що народилася з буковинської легенди, раптом зазвучала на всю країну. А трохи згодом — і далеко за її межами. Івасюк зумів зробити неймовірне: Він поєднав автентичний фольк із тогочасними світовими трендами, створивши унікальний стиль, який не втрачає свіжості цим подарувавши українській естраді нову гідність і стиль.

Революціонер звуку: Він поєднав автентичний фольк із тогочасними світовими трендами, створивши унікальний стиль, який не втрачає свіжості.

Творець «Гімнів поколінь»: Його пісні — це не просто слова, це культурні символи.

«Червона рута» — стала неофіційним гімном українців у всьому світі.

«Водограй» — енергія, яку неможливо зупинити.

«Я піду в далекі гори» — неймовірний синтез романтики та глибинного зв'язку з рідною землею.

Символ незламності: Івасюк не просто писав музику — він утверджував українську ідентичність у часи, коли це було небезпечно. Його трагічна загибель залишила багато запитань, але його творчість дала чітку відповідь: українська пісня житиме вічно.

Він був дуже вимогливим до себе — міг годинами працювати над аранжуванням, шукаючи ідеальну гармонію. Друзі згадували його як світлу, інтелігентну, глибоку людину з тихою усмішкою й сильним внутрішнім стрижнем. Він не гнався за славою — він просто хотів, щоб українська пісня звучала красиво й сучасно.Та раптом він зник. 18 травня 1979 року тіло Володимира Івасюка знайшли у військовій зоні Брюховицького лісу підвішеним. Слідство постановило – це самогубство, аби одразу знівелювати особу Івасюка, щирого та талановитого українця. Його життя обірвалося за обставин, які й досі залишають багато запитань.Він прожив усього 30 років, але за цей короткий час він устиг більше, ніж дехто за ціле життя, а його безсмертні хіти і сьогодні ми любимо співати повсякчас, які немов промені сонця, зігрівають наші душі .

Лише 26 січня 2009 року Генеральна прокуратура України поновила давно закриту кримінальну справу про смерть Володимира Івасюка, але в листопаді 2012 року її закрили через відсутність складу злочину. І поновили знову – вже у 2014-му. «Вбитий співробітниками КДБ»,- заявив прокурор Львівщини Роман Федик.

Сьогодні його мелодії знову звучать особливо проникливо. Бо це не просто пісні — це частина нашої пам’яті, нашої сили, нашої історії.
77… І кожна весна все одно приходить під його музику. Пам'ятаємо. Захоплюємося. Схиляємося перед авітлом його душі.

P.S.Володимир чудово вчився в школі, претендував на золоту медаль, аж раптом трапився випадок. Івасюк з друзями гуляв парком, коли один з хлопців накинув картуза на бюст Леніна. Вони всі почали дертися його знімати – і збили гіпсового «вождя». Молодиків забрали у поліцію і відкрили справу, хотіли позбавити атестату і вигнати із школи. Та родина змогла за нього заступитися. Родина переїхала до Чернівців. Івасюк продовжував цікавитись новим, писав музику до спектаклю за романом Гончара «Прапороносці». За це він мав нагоду отримати Шевченківську премію, але його просто викреслили зі списків номінантів. А потім згоріли і декорації до вистави... Не зважаючи ні на що, він продовжував творити. Думаю, ви зрозуміли, що це за людина. Івасюк завжди знав, що за поразкою буде перемога.

Нехай муза надихає, а слово завжди має крила.

Важко уявити, яким би шляхом розвивалося людство без літератури і письменників. Праця літераторів нелегка й багатогранна. Найбільшими критиками і поціновувачами літературних творів є читачі. Тому Всесвітній день письменника, який відзначаємо 3 березня, – свято для нас усіх.

Щиро вітаю Вас шановні майстри слова з професійним святом! Якби не було Вас і ваших книжок, не було б бібліотек і бібліотекарів, які ці книжки зберігають і популяризують. І не було б читачів, які не уявляють свого життя без книжок. Тож натхнення Вам, нових цікавих сюжетів і вдячних читачів!

Сокальська громада провела в останню дорогу захисника Євгенія Леонідовича Гомзякова

Майже чотири роки минуло з моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Стількома роками опору наша країна завдячує тим, хто кладе своє життя на вівтар її свободи. Їхня мужність назавжди в серцях, а пам'ять про них — це символ нашої сили. 3 березня назавжди додому повернувся наш односельчанин ГОМЗЯКОВ Євгеній Леонідович.

Народився Євгеній 04.07.1982 році в Казахстані. Коли виповнилось 2 роки, переїхали з мамою в Україну. Родина мешкала у селищі Жвирка. Тут Євгеній закінчив місцеву школу.

У 2017-2020роках навчався у Сокальському професійному ліцеї за спеціальністю "газозварювальник". Згодом працював на фірмі "Галнафтохім". 

Євгеній – єдиний син у своєї матері. Власної сім'ї він створити не встиг.

Останні п'ять років проживав в м.Дніпро, звідки був мобілізований 21.07.2024 року до лав ЗСУ. Служив кулеметником 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини А 5000, позивний "Малік".

 Відданий військовій присязі на вірність Українському народу, наш Герой загинув 16.10.2024 року в районі н. п. Цукурине Донецької області. Досі вважався безвісти зниклим і лише цього тижня ДНК-експертиза підтвердила його загибель.

Висловлюємо щирі співчуття матері Наталії Володимирівні, вітчиму Миколі Дмитровичу та усій родині. Вічна пам'ять Герою!

Всесвітній день дикої природи.

Дика природа — це невід’ємна частина нашої планети. Адже неможливо уявити світ без неповторних диких тварин та неймовірних рослин. Захищати їх у природному середовищі і є завданням кожного з нас. Це узгоджується з цілями сталого розвитку ООН у частині зобов’язань щодо подолання бідності, забезпечення сталого використання ресурсів та збереження життя на землі.

3 березня відзначають Всесвітній день дикої природи. Пропоную вашій увазі цікаві факти про мешканців дикої природи:

Відомо, що:

кажани є єдиними ссавцями, які можуть літати. Кажани завжди повертають наліво коли вилітають з печери.

Мурахоїди їдять більше 35000 мурах в день.

Бджоли мають крихітні волоски на очах, щоб і ними збирати пилок.

Метелики розрізняють смак своїми лапками

Дорослий панда може витратити до 12 годин на день для прийому їжі. Щоб виконувати свої дієтичні потреби, вони повинні їсти принаймні до 12,7 кг. бамбука.

Всі білі ведмеді лівші, або, вірніше, ліволапі.

Дитинчата жирафів можуть стояти вже протягом півгодини після народження.

Щури сміються, коли їх лоскочуть і під час ігор.

Дельфіни, коли сплять, роблять це однією половиною мозку і з одним закритим оком.

Алігатори були приблизно за 150 мільйонів років.

Названа завдяки своїм чудодійним здібностям амазонська ящірка "Ісус Христос", може бігати по воді.

P. S. Національне голосування за тварину-символ Карпат відбулося в рамках всеукраїнського еко-проекту "Разом за природу". До списку кандидатів увійшли 10 тварин. Більшість із них занесені до Червоної книги України як вразливі, рідкісні або такі, що знаходяться на межі зникнення: це ведмідь бурий, саламандра плямиста, зубр, кіт лісовий та рись євразійська, а також тритон карпатський, тварина-ендемік, тобто такий вид, що мешкає тільки у Карпатах. За звання символу боролись і поширені, але не менш цінні тварини: вовк, вивірка карпатська, їжак білочеревий, борсук звичайний. Усього за тварин віддали понад 5000 голосів. 

А для всіх, хто хоче знати більше про чарівний світ флори та фауни просимо завітати до нашої бібліотеки, щоб дізнатися ще більше цікавих фактів.

Шолом-Алейхем — письменник, який народився в Україні й навчив світ сміятися крізь сльози.

2 березня — день народження Соломона Рабиновича, відомого всьому світові як Шолом-Алейхем. І якщо його ім’я асоціюють із єврейською літературою, то його коріння — глибоко українське.
Він народився в Переяславі.
Дитинство провів на Київщині, у Вороньках біля Борисполя.
Жив і працював у Києві, Одесі, Житомирі, Бердичеві, Львові.
Саме українські містечка з їхнім багатонаціональним життям стали фоном його історій. Його герої — молочарі, кравці, вчителі, торговці — говорили їдишем, але жили на тій самій землі, що й українці. І ця спільна реальність відчувається в кожному рядку.
Шолом-Алейхем добре знав українську мову. У його бібліотеці був «Кобзар», він любив українські пісні на слова Шевченка. У Львові зустрічався з Іваном Франком — і це була не просто літературна розмова, а діалог двох культур, які шукали шлях до гідності своїх народів.
У 1905 році, після єврейських погромів у Києві, він змушений був емігрувати. Але навіть за океаном у його творах жили інтонації українських містечок.
Саме з його історій про Тев’є-молочаря народився всесвітньо відомий «Скрипаль на даху». А в Україні легендарний Тев’є у виконанні Богдана Ступки став частиною нашої театральної історії.
Шолом-Алейхем казав:
«До чого романи, якщо саме життя — роман?»
Він умів бачити велич у звичайному житті. І, можливо, саме тому його читають досі — бо в центрі його текстів завжди людина. З її страхами. Її надією. Її гідністю.
Сьогодні важливо пам’ятати: українська культура — це історія багатьох голосів. І голос Шолом-Алейхема — один із них.
Мир вам.

Усі реакції:

тис.1 тис.

День безпечного інтернету-2026: як захистити себе та рідних у цифровому просторі?

 

ДЕНЬ БЕЗПЕЧНОГО ІНТЕРНЕТУ  2026 – це нагадування про важливість відповідального ставлення до цифрового простору, адже безпека дітей у мережі залежить від спільних зусиль суспільства, батьків та освітян.

Сьогодні Інтернет є важливою складовою навчання, роботи та спілкування. Водночас у цифровому просторі існують ризики: кібербулінг, онлайн-шахрайство, фішинг, небезпечні знайомства, поширення персональних даних та дезінформація.

Основні правила безпечної поведінки в Інтернеті:

не розголошуйте особисту інформацію (адресу, номер телефону, дані документів, банківські реквізити);
створюйте складні паролі та використовуйте двофакторну автентифікацію;
не переходьте за підозрілими посиланнями та не відкривайте сумнівні файли;
перевіряйте джерела інформації;
дотримуйтеся правил онлайн-спілкування та поважайте інших користувачів;
у разі кібербулінгу чи інших загроз звертайтеся до дорослих або відповідних служб.

                                                                 

        

 

Щорічно в останній четвер лютого в багатьох країнах відзначають День цифрового навчання. Сьогоднішнє свято присвячене важливості цифрових технологій в освіті та відзначенні інновацій у навчальних процесах. Цей день сприяє поширенню інформації щодо використання цифрових технологій для ефективного навчання і за допомогою освітнього порталу Дія.Освіта діти переглянули корисне та доступне відео про цифрову безпеку і спільними зусиллями пройшли Квест " Гієна Гігієна й МереЖах"

Захід проходив у цікавій інтерактивній формі: квести, обговорення та командна робота допомогли краще засвоїти важливу інформацію.
Адже безпечний Інтернет — це відповідальність кожного!

Батькам рекомендується цікавитися онлайн-активністю дітей, обговорювати з ними можливі ризики та формувати навички відповідального користування цифровими ресурсами.
Для підвищення рівня цифрової грамотності та отримання корисних порад скористайтеся освітніми матеріалами Єдиного державного вебпорталу цифрової освіти «Дія.Освіта»:

https://osvita.diia.gov.ua/safer-internet

#Жвирківська бібліотека
#ДеньБезпечногоІнтернету

https://zhvurkalib.blogspot.com/

«Співоча душа України - Леся Українка»( поетичний вернісаж)

Найвідоміша українка у світі , яка стала символом української незламності, мудрості, сили і таланту.

"Я в серці маю те, що не вмирає"— це не пафос,а внутрішній стрижень. Вона була небезпечною для системи  і не була "бідною хворою поетесою". І саме тому її так довго спрощували.

А сьогодні до нас завітали наші майбутні читачі, дошкільнята середньої групи " Веселка" разом з вихователем Ковальчук С.В. щоб послухати розповідь про життєвий шлях видатної української поетеси Лесі Українки. Вихованці в красивих святкових вишиванках, дуже гарно продекламували вірші і на завершення переглянули мультиплікаційні фільми " Мавка" за твором " Лісова пісня" і "Біда навчить".

 Малята зацікавились різноманітними книгами, які написала Леся Українка і з задоволенням їх переглянули. 

Щиро дякуємо вихователям дитсадка " Сонечко" за такі приємні зустрічі в бібліотеці.

Леся Українка — це:
 інтелект
 європейська культура
 антиколоніальне мислення
 жіноча сила без істерики
 політична гострота
 глибока філософія
Її "Contra spem spero!" - це формула нашої незламності, яка, долаючи темряву, народжує характер нації. Так гартується справжня міць, що долає буденність і сумніви. "Без надії сподіваюсь" - це не формула романтичної мрії, а справжній знак віри, внутрішня дисципліна, характер воїна.
Геніальна Леся Українка - це символ нової людини, яка крізь темряву заборон і спротиву формувала новий тип українського громадянина - мислячого, європейського, гідного. Вона довела: нація починається не з кордонів, а з переконань, гідності, правди.
Лесине "Contra spem spero!"в умовах війни - не суха цитата, а наказ боротися і перемагати лютого ворога. Бо Україна - це ми. Вона починається з Тебе.

Сьогодні варто повернути її справжню. Не ікону, не портрет із класу, а живу, складну, сильну Лесю і перечитати.