Всесвітній день мозку(день інформації)

  22 липня — Всесвітній день мозку
Мозок — найдивовижніший «комп'ютер», створений природою. Він зберігає спогади, допомагає навчатися, творити, мріяти та знаходити відповіді на найскладніші запитання.

Всесвітній день мозку був проголошений у 2014 році Всесвітньою федерацією неврології, яка була заснована в 1957 році в Брюсселі. Метою цього дня є підвищення обізнаності про важливість здоров'я мозку та його захворювання.

Цікаво, що людська здатність до концентрації стала коротшою, ніж у золотої рибки. За останнє десятиліття середня тривалість уваги знизилася на 12 хвилин. Багато досліджень вказують на зв'язок між багатозадачністю — наприклад, переглядом соціальних мереж під час телевізійних програм — і зменшенням концентрації.

Мозок людини розміром з кулак і важить в середньому три кілограми. Але це не просто "вага" — він містить понад 400 миль кровоносних судин, близько 100 мільярдів нейронів та трильйон гліальних клітин, які підтримують і захищають нейрони. Подібно до відбитків пальців, анатомія мозку є унікальною для кожної людини. Це поєднання генетичних факторів та індивідуального життєвого досвіду, що робить кожен мозок неповторним, як показали дослідження вчених Цюрихського університету.

Захворювання головного мозку  бажаємо всім допитливості. ясності думок, невичерпного прагнення до пізнання цікавих книжок— основна причина інвалідності в світі. Вони займають друге місце серед причин смерті, а неврологічні захворювання та психічні розлади становлять 13% всіх глобальних захворювань. Визначними серед цих захворювань є інсульт, нейродегенеративні хвороби, такі як хвороба Паркінсона та Альцгеймера, епілепсія, мігрень, розсіяний склероз та нервово-м'язові хвороби.

Міжнародний день мозку є важливою нагодою для зосередження уваги на цих проблемах і для того, щоб підкреслити важливість здоров'я нашого мозку. Адже, зберігаючи його здоровим, ми забезпечуємо якісне життя на багато років уперед.

 Серія «Видатні особистості. Біографічні нариси для дітей» – це унікальний проект, який сприяє набагато якіснішому дозвіллю батьків і дітей. Книги серії написані в захоплюючій і доступній формі, що робить сам процес читання не нудним і корисним. Діти поринають у неймовірні пригоди персонажів та відкривають для себе життя головних героїв – видатних людей усіх часів. Із цих історій дитина дізнається, що завдяки наполегливій праці, вірі у себе та бажанню принести щось корисне у світ, можливо досягти будь-якої мети. В кінці кожного розділу – завчасно підготовлені запитання, які допоможуть дитині зрозуміти і запам’ятати найважливіше. Історії навчать дитину досягати цілей, не боятися труднощів, ніколи не здаватися та до кінця вірити у свій успіх!

 Читання — одна з найкращих вправ для мозку. Кожна прочитана книга розширює світогляд, розвиває пам'ять, уяву, увагу та критичне мислення. Саме тому бібліотека є місцем, де мозок щодня отримує нові знання й натхнення.
 Завітайте до бібліотеки — тренуйте свій мозок із задоволенням!

«Життя – це боротьба, а боротьба – це справжнє життя»(літературний подіум)

Сьогодні вшановуємо 120-річчя від дня народження Олени Іванівни Теліги(1906–1942)(справжнє ім’я: Олена Іванівна Шовгенева) — української поетеси, політичної діячки, однієї з найяскравіших постатей української культури XX століття розстріляної фашистами в 1942 році в Бабиному Яру.

Її поезія сповнена любові до України, віри в силу людського духу, незламності та прагнення до свободи. Своїм словом і власним життям Олена Теліга довела, що справжній патріотизм — це не лише любов до Батьківщини, а й готовність відстоювати її навіть ціною власного життя.
У лютому 1942 року поетесу було розстріляно в Бабиному Яру. Вона свідомо не залишила окупований Київ, обравши вірність своїм переконанням.
Творча спадщина Олени Теліги й сьогодні надихає нові покоління українців, нагадуючи про силу слова, людську гідність і незламність духу.

Олена народилася 21 липня 1906 року під Москвою в заможній українській родині. Часто Шовгеніви подорожували: виїжджали на Кавказ, милувалися краєвидами Фінляндії. Змалку Олена вивчала іноземні мови: добре засвоїла французьку і німецьку, не знала лише української, бо вдома всі розмовляли російською.

Хрещеною матірю Олени була російська поетеса Зінаїда Гіппіус.

Свої перші вірші, написані російською мовою, Олена показувала небагатьом. У її сім’ї вже був поет – її брат, тому до творчості дівчини ставились несерйозно.

Переїхала до Києва лише на 12 році життя, але вже весною 1922 р. мігрувала до Чехословаччини. Саме там вона усвідомила, що є українкою.

Так, на одному із зібрань в Народному Домі, де були присутні російські емігранти-монархісти, пролунали образливі випади проти української мови. Олена одразу ж знайшла в собі мужність, щоб безкомпромісно заявити: “Ви хами! Та собача мова – моя мова! Мова мого батька і моєї матері. І я вас вже більше не хочу знати”. Біологічнінауки

На одній із таких вечірок вона знайомиться з Михайлом Телігою, високим вродливим юнаком, який походив з Кубані й був старшиною армії УНР. Знайомство 20-річної Олени й Михайла переросло в кохання й незабаром вони одружилися. Жили вони бідно, тому Олена чим тільки не займалася: вчителювала, брала участь в кабаре, була навіть моделлю.

Теліга мала дивовижну здатність зачаровувати чоловіків — навіть не тим, що спокушала, а лиш самим фактом своєї появи. Перед війною емігрантський журнал у Польщі подав шарж на неї з підписом: ”А за мною молодою ходять хлопці чередою!”. Вона сердилась — не за ”череду хлопців”, а за те, що їй намалювали кривого капелюшка, бо вона носила капелюшок прямо, як справжня варшав’янка!

Олена Теліга мала дружні стосунки з Олегом Ольжичем. Була знайома з Дмитром Донцовим, з Євгеном Маланюком, Юрієм Дараганом, Василем Куриленком, Наталією Лівицькою-Холодною, Оксаною Лятуринською, Олегом Штулем.

Восени 1941 року вона прибула в окупований Київ, очолила Спілку письменників і журнал “Літаври”. Теліга вірила, що по війні Україна буде суверенна і поширювала ці ідеї. Поетеса не виконувала вказівки німецької влади, тому одного дня її арештували. Олену з товаришами розстріляли в Бабинім Яру. Олені було лише 36… Разом з дружиною до останнього був і її чоловік Михайло. Під час затримання він представився письменником, щоб бути разом з коханою. Один гестапівець згодом казав, що й між мужчин не бачив таких мужніх, як ця жінка. Їй тоді йшов 36-й рік.

Друзі її попереджали, що ґестапо готує засідку; проте вона знала, на що йде, втікати не збиралася. Це був її свідомий вибір, це був її шлях, який вона гідно пройшла до останнього подиху. Олена пішла на стовідсоткову загибель, з нею пішов і її Михайло. Під час арешту він назвався письменником, щоб бути разом з нею. 

Гойдайте ж кличний дзвін!
Крешіть вогонь із кремнів!
Ми ж, радістю життя вас напоївши вщерть,—
Без металевих слів і без зітхань даремних
По ваших же слідах підемо хоч на смерть!
(“Мужчинам”)

Із вуст людини, яка власним життям і власною смертю підтвердила такі ідеї, ці рядки звучать абсолютно по-особливому.

За своє досить коротке життя Олена Теліга не встигла видати жодної власної збірки, всі вони вийшли після), “На чужині” (1947), збірка “Олена Теліга” (1977), “Дороговказ. Поезії О. Теліги та О. Ольжича” (1994), збірник “О краю мій” (1999), а більша частина її віршів, на жаль, загубилася.

 Запрошуємо завітати до бібліотеки і почитати книгу Олени Теліги " Листи. Спогади." У книжці наведено 65 листів і листівок талановитої української поетеси, активної громадської діячки Олени Теліги до різних адресатів: Михайла Теліги, Наталії Лівицької-Холодної, Дмитра Донцова, Уласа Самчука, Олега Лащенка, Богдана-Ігоря Антонича та інших. Це яскраве свідчення того, якими морально-етичними і світоглядними засадами керувалася вона у своєму житті.

Другу частину книги становлять спогади сучасників Олени Теліги, а також фотографії, частина яких публікується вперше. Ця публікація листів Олени Теліги та спогадів про неї сприятиме подальшому поглибленому вивченню життєвого та творчого шляху української письменниці-патріотки, що віддала життя за незалежну Українську державу.

Світлій пам'яті Героя – Сантар Богдана Романовича.

  Минає рік від дня, коли у боротьбі за свободу та незалежність України загинув наш земляк, мужній Захисник Богдан Романович Сантар.  

21 липня 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Нова Січ на Сумщині, Богдан віддав найдорожче — своє життя за мирне майбутнє України. Він став до лав захисників у вересні 2024 року й до останнього подиху залишався вірним військовій присязі та своєму народові.

Є люди,чий життєвий шлях стає прикладом мужності, честі та безмежної любові до рідної землі. Саме таким був Богдан Сантар - воїн, який без вагань став на захист України, її свободи та нашого з вами щасливого майбутнього
Його серце билося в унісон із серцем Батьківщини. Він мріяв. любив. будував плани, але обрав найвищу місію - захищати свій край(народ). Ціна цієї відданості виявилася надзвичайно високою...

Схиляємо голови у глибокій скорботі та вдячності перед подвигом Героя. Його мужність, незламність і любов до Батьківщини назавжди залишаться прикладом для кожного з нас і в наших серцях, а його ім'я - у вдячній пам'яті поколінь.

Сьогодні, коли сонце знову піднімається над Україною, варто на мить зупинитися і згадати кому ми цим завдячуємо, адже цей день настав лише тому, що хтось там, на передовій став щитом для щасливого нашого сьогодення. Якщо наше "сьогодні" коштує так дорого. ми не маємо права витрачати його на порожнечу.зневіру чи байдужість. А кожна наша година мирного життя подарована нам нашими Захисниками, має бути наповнена змістом: допомогою армії,розбудовою країни та збереженням нашої пам'яті.

Бути вартим свого "сьогодення"- це найменше, що ми можемо зробити для тих, хто виборював  для нас наше щасливе "завтра".

Щиро співчуваємо рідним, близьким, друзям і побратимам. Розділяємо ваш біль та молимося за світлу душу нашого Героя-Захисника.

Вічна пам'ять і слава Герою!
Герої не вмирають!

                                         

Богдан Сантар народився 3 травня 1977 року у селі Жвирка Львівської обл. Закінчив Сокальську школу № 4, згодом навчався у Червоноградському училищі № 55 на зварювальника.

Працював у Сокальському будівельному управлінні (Агробуд).

Богдан був мобілізований на військову службу 10 вересня 2024 року, служив старшим навідником 3 мінометного відділення піхотного батальйону у військовій частині А4862. Загинув 21 липня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Нова Січ Сумської області.

Нагороджений Указом Президента України №238/2026 “Про відзначення державними нагородами України” від 14 березня 2026 року — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку, нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня САНТАРА Богдана Романовича (посмертно)

Вічна пам'ять і слава Герою!
Герої не вмирають!

"Письменник, який відкрив дітям чарівний світ природи"(літературний портрет)

Василь Васильович Чухліб- Український письменник,журналіст , літературознавець. Народився в сім’ї вчителів 19 липня 1941 року в селі Лебедівка Козелецького району на Чернігівщині. Після війни сім’я переїхала до сусіднього села Соколівка: Тут закінчив семирічку, а 10 клас – у місті Острі. У школі проявився його літературний талант- і районна газета опублікувало його перший вірш. Закінчивши школу ,молодого Василя запросила на роботу до редакції цієї ж газети.У 1962 році В. Чухліб вступив на літературний факультет. Київського Державного педагогічного інституту імені О. Горького. У 1966 отримав диплом про вищу освіту мовно-літературного факультету КДПІ: деякий час учителював та працював журналістом у м. Добропіллі на Донеччині, а потім разом з сім'єю переїхав до м. Українка Обухівського району на Київщині.У 1970- 1985 рр.  Чухліб на громадських засадах керував Літературною студією ім. А.Малишка м.Обухів.
В. Чухліб є одним з найкращих творців новел, етюдів та мініатюр у «дорослій прозі» свого часу. Однак не менш відомим він став завдяки своїм оповіданням та казкам для дітей. Героями його казок є ведмедик Клиш-Клиш і павучок Канапчик, лисичка Мальвіна і зайчик Гасанець, цап Бородань і сорока Чара, джмелики Кіндратики і бурундучок Смугастик, мишка Намистина і качка Чомга, їжачок Топка і Сонячний Зайчик а також інші жителі Землі, Неба, Лісу та Річки. Вони живуть своїм казковим життям у Калиновій світлиці і Золотавому бору, Суничній галявині й Роменовому лузі, Старій діброві й Бобровому селищі, Синь-озері та на Зеленому стадіоні. Автор поєднує традиційні художні прийоми народної казки з оригінальними авторськими знахідками. Письменник наділяє тварин людською мовою, почуттями, характером і поведінкою, зберігаючи при цьому й те, що притаманне природі тварин. Цікаві сюжети казок, мальовничі подробиці, виразний діалог, тонкий гумор — все це приваблює маленького читача. Письменник уникає повчального тону, даючи дітям можливість самим осмислити мораль творів. Більшість новел В. Чухліба є автобіографічними.
Мова творів В. Чухліба жива, народна, барвиста та вишукана. Вона не переобтяжена незрозумілою лексикою, запозиченими словами. Майстерне застосування образних порівнянь, персоніфікацій, епітетів, метафор у поєднанні з простонародними висловами створює особливий мовний колорит творів письменника. Тут, наприклад, зустрічаються такі рідковживані, але суто українські слова і словосполучення, як «калинові пломінці (тобто, кетяги)», «завруниться (заколоситься) жито», «закушмана (не причесана) голова», «вишмуляна (зношена) шапка», «примоцював (прилаштував) грузило», «розквацьовані (вимазані) глеєм», «гулоносі (тупоносі) валянки», «блюхає (плескотить) риба», «вицигикує (виграє) оркестр», «зазумріли (задзижчали) бджоли», «перекотився перекульцем (покотом)», «засокотіла (завертіла) хвостом» тощо.

Писав статті про М. Коцюбинського, І. Франка, Лесю Українку, М. Рильського, Г. Косинку, О.Довженка, А. Малишка і інші досліджував їхній життєвий і творчий шлях. Публікував рецензії на книги відомих та молодих авторів,

У 1990 р. нагороджений медаллю «Ветеран труда». Помер після важкої хвороби 20 листопада 1997 року та похований на батьківщині, в с. Соколівка на Чернігівщині. На місцевому кладовищі йому встановлено пам'ятник роботи скульптора м Горлового.

19 липня минає річниця від дня народження українського дит письменника Василя Чухліба - талановитого майстра короткого оповідання і казки. Його твори сповнені доброти, любові до природи та щирої віри в людяність. Книги вчать дітей берегти все живе. цінувати дружбу й добрі вчинки. Героями його історій стають діти, птахи,звірята й лісові мешканці.

             

Запрошуємо завітати до бібліотеки Нехай ці добрі історії подарують дітям радість читання. а дорослим - теплі спогади про дитинство.

Читайте українське і відкривайте для себе світ добра разом із книгами Василя Чухліба.                 

Ігрова локація - бібліотека

                     

 Ігрова локація в бібліотеці  

У бібліотеці панує не лише тиша читальних залів, а й щирий дитячий сміх, азарт та радість відкриттів. На ігровій локації діти із захопленням виконували веселі завдання, розвивали спритність, координацію рухів, увагу та вміння працювати в команді.

Рухливі ігри дарують позитивні емоції, допомагають знаходити нових друзів і доводять, що бібліотека – це сучасний простір для навчання, творчості та цікавого дозвілля. Адже через гру діти не лише відпочивають, а й пізнають світ, навчаються спілкуватися та відкривають для себе нові книги.

  

Запрошуємо всіх до бібліотеки–тут завжди цікаво,весело й пізнавально!

" Шлях крізь віки "(історичне досьє)

    15 липня Україна відзначає День Української Державності, які збігається з Днем Хрещення Русі-України та днем вшанування видатного державотворця Київського князя Володимира Великого.  


Прийняття князем Київським Володимиром у 988 році християнства стало для України цивілізаційним вибором. Християнство сприяло піднесенню культури, освіти, дало поштовх розвитку кириличної писемності.

Державність є уособленням шляху нації до власної держави. Ядром державності є воля до самовизначення, історичний досвід народу, його менталітет і правові традиції. А держава – це спосіб забезпечення і запорука цілісного існування нації.   

Ознаками успішної державності є втілене право нації на незалежність, ефективний державний апарат і дієздатне військо, система юридичних норм, міжнародне визнання держави та її правова ідентифікація в світі.
Держава і державність нероздільні як дерево і коріння. Без історичного коріння держава не може існувати. Історія дає суспільству усвідомлення зв’язку поколінь та конструювання спільного шляху.   

Історія українського державотворення сягає своїми джерелами Руської середньовічної держави, центром якої був Київ. Саме Русь заклала фундамент державницьких традицій українців. Звідси родом герб, грошова одиниця, а, головне, Київ як політичний і культурний центр України. 

Традиції Русі у розбудові загальноєвропейського культурно-релігійного простору продовжили, зокрема, Галицько-Волинське князівство, Українська козацька держава, Українська Народна Республіка, Західноукраїнська Народна Республіка, Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського, Карпатська Україна та сучасна незалежна Україна.

Знання історії нашого державотворення в усій тяглості є потужною силою проти маніпуляцій історичними фактами в умовах інформаційної війни РФ проти України. 

Реальна історія спростовує фейки російської пропаганди, буцімто українці та росіяни – єдиний народ, а Україна – штучна нежиттєздатна держава. Тому нинішня війна – це не лише боротьба за майбутнє нашої держави, а й за її минуле, національну незалежність та ідентичність. 

Українська державність — це не лише сторінки історії. Це наша мова, культура, символи, Конституція, право жити у вільній країні та відповідальність кожного за її майбутнє. 

Сьогодні, коли Україна мужньо боронить свою незалежність, ми ще глибше усвідомлюємо цінність власної держави. Пам'ятаємо тих, хто в різні часи виборював свободу, і дякуємо нашим захисникам та захисницям, які продовжують цю боротьбу.    

 Нехай єдність, любов до рідної землі та віра в Перемогу зміцнюють нашу державу ! 

🍫 "Шоколад - це маленьке щастя"(літературні смакування)

Чи знали ви, що сьогодні світ відзначає найтепліше та найсолодше свято — Всесвітній день шоколаду? Солодкий, ароматний, улюблений мільйонами — сьогодні шоколад святкує свій день! Це чудова нагода подарувати собі гарний настрій, пригостити близьких улюбленими ласощами та провести час із цікавою книгою.Шоколад — це не просто десерт. Це про затишок, гарний настрій, краплю натхнення і, звісно ж, про... хороші книги! Вони, як і якісний шоколад, бувають різними: з гірчинкою, з ніжною молочною ноткою, з гострим перцем чи екзотичною начинкою.

Всесвітній день шоколаду був запроваджений у Франції в 1995 році, оскільки французи є надзвичайними ласунами та гурманами. Також день активно відзначають у Італії, Німеччині, Швейцарії та інших країнах Європи та за її межами.

Популярності Всесвітній день шоколаду набув нещодавно, щорічні святкування його розпочалися приблизно у 2009 році. Чи то визнання історичних віх, чи то просто насолода улюбленими ласощами – цей день слугує даниною поваги до багатої та складної історії шоколаду.

Існує думка, що першими навчилися робити шоколад ацтеки, які дали йому назву «їжа богів». У 1519 році кастильський конкістадор і першовідкривач Ернан Кортес прибув до Мексики. Там він вперше дегустував шоколадний напій, який люди цього племені подарували йому на знак гостинності. Враховуючи гіркий напій, іспанці додавали до нього тростинний цукор. Кортес та його земляки охрестили шоколад «чорним золотом» і доставили до Європи, де при дворі іспанського короля новий делікатес високо цінувався. У 1615 р. зусиллями дружини Людовіка XIII Анни Австрійської шоколад дебютував у королівському дворі Франції.

Дуже довго шоколад у Європі споживали лише люди з аристократичних кіл. Жінки того часу вважали цей продукт афродизіаком та були впевнені, що він запалює вогонь пристрасті. Довгий час шоколад їли лише у рідкому вигляді. Лише з кінця 19 століття, після винаходу гідравлічного преса, із зерен какао почали видобувати масло, яке змішували з цукром та какао порошком. З того часу шоколад почали випускати у вигляді плиточок. Пізніше під час виробництва шоколаду до нього почали додавати молоко та різноманітні добавки: горіхи, родзинки, різноманітні начинки тощо.

Шоколад надихає письменників, художників і кулінарів, стає героєм казок та пригодницьких історій. А в бібліотеці завжди знайдеться книга, яка подарує не менше задоволення, ніж шматочок улюбленого шоколаду.

  

Завітайте до бібліотеки, оберіть захопливу історію та насолоджуйтеся читанням неймовірних книг для будь-якого віку, де шоколад відіграє головну роль із чашкою ароматного чаю чи какао.

" Світ журналів–цікаво, пізнавально, сучасно! "(бібліожурналія)

Світ журналів – джерело актуальної інформації, а ще це цікаво, пізнавально і сучасно!

Журнал — це справжня скарбниця новин, корисних порад, захопливих історій і натхнення. На його сторінках кожен знайде щось для себе: цікаві факти, літературні твори, матеріали про науку, природу, історію, мистецтво, здоров'я, кулінарію, рукоділля та багато іншого.

"Розумашки" – найкращий журнал для дітей від 6 до 9 років.  Головна особливість журналу - допомогти полюбити читання покликані коротенькі розповіді й казки, а розважальні сторінки з кросвордами, лабірин тами, задачками-зачіпачками та гуморинками- ідеальні для відпочинку. А ВЕЛИКІ малюнки-розглядалки у стилі "віммельбух" надовго заволодіють увагою дітей разом із дорослими. Щономера у журналі — покрокові уроки малювання, розмальовки, ефектні та прості саморобки, неймовірні досліди та фокуси! Все це робить журнал цінним не лише для дітей, а й для дорослих: батьків і вчителів. 

 " Стежинка" — яскравий пізнавальний дитячий християнський журнал для дітей від 5 до 12 років, який навчає дітей біблійних істин, допомагає обрати правильний життєвий шлях та відповідає на складні питання. Видання містить біблійні оповідання, кросворди та вірші, що виховують християнські цінності і допомагають малечі вивчати Біблію, розвивати мислення та навчають добрих вчинків.
Що є в кожному номері: Біблійні історії та розповіді, цікаві факти про чудеса природи, вірші, ноти та пісні, завдання та кросворди для розвитку.

"ЯБЛУНЬКА" - Розважально-пізнавальний журнал. Захоплюючі розповіді про таємниці природи, історії походження рослин та тварин, казки та легенди, нескладні рецепти смачних страв на "Веселій кухні", школа здоров'я та гарних манер, розфарбовки, саморобки і ще багато цікавого та корисного для дошкільнят та школярів

Запрошуємо завітати до нашої бібліотеки, обирайте улюблені журнали та газети й відкривайте для себе світ актуальної інформації, та цікавого і приємного дозвілля.

Бібліотека чекає на вас!