Щороку 14 листопада відзначається Всесвітній день боротьби з цукровим діабетом

Дата була заснована у 1991 році Міжнародною діабетичною федерацією (IDF) спільно з Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ) у відповідь на стрімке зростання захворюваності у світі. День обрано на честь дня народження Фредеріка Бантінга, який спільно з Чарльзом Бестом відкрив інсулін у 1922 році. Глобальні цілі ВООЗ до 2030 року:80% людей із діабетом мають бути вчасно діагностовані.
Типи цукрового діабету:
Діабет 1-го типу: Автоімунне захворювання, при якому підшлункова залоза майже не виробляє інсулін. Найчастіше виявляється в дитячому чи юнацькому віці та потребує довічних ін'єкцій інсуліну.
Діабет 2-го типу: Становить близько 90–95% усіх випадків. Організм виробляє інсулін, але клітини мають до нього резистентність. Зазвичай розвивається у дорослих через надлишкову масу тіла, малорухливий спосіб життя, спадковість та незбалансоване харчування.

Симптоми, на які варто звернути увагу:

• Постійна спрага та сухість у роті
• Часте сечовипускання (зокрема вночі)
• Раптова або безпричинна втрата ваги (при 1-му типі)
• Постійна втома, слабкість, сонливість
• Погіршення зору («помутніння в очах»)
• Повільне загоєння ран, оніміння або судоми в кінцівках

Профілактика та діагностика:
Базові аналізи: Визначення рівня глюкози в крові натщесерце, тест на толерантність до глюкози та аналіз на глікований гемоглобін (HbA1c ≥ 6,5% є критерієм діабету)
Як знизити ризик діабету 2-го типу: Підтримувати здорову масу тіла, бути фізично активним (не менше 150 хвилин на тиждень), збалансовано харчуватися (менше швидких вуглеводів і насичених жирів) та відмовитися від куріння.

Ця книга, побудована у вигляді запитань та відповідей, присвячена прадавньому захворюванню — цукровому діабету. Автор численних популярних видань, лікар із багаторічним досвідом дає слушні поради щодо запобігання хворобі, способів боротьби з нею, пристосування до неї, до свого стану у разі виникнення недуги — з метою допомогти людині зрозуміти суть проблеми, стабілізувати якість життя. Таблиці, словник медичних термінів, предметний покажчик навігатор по книзі роблять користування нею максимально зручним                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                         Актуальність проблеми зумовлена тим, що збільшується захворюваність на ЦД. Встановлено, що число хворих на ЦД подвоюється через кожні 15 років. Масові скринінгові обстеження показали, що в розвинених країнах тяжкими формами ЦД страждає від 2 до 4% населення. Крім того, ще у 4 - 6% виявляються латентні або прикордонні форми діабету, що позначаються як «порушення толерантності до глюкози».


За останні десять років поширеність ЦД в Україні збільшилася в півтора рази, і станом на 1 січня 2015 року в країні зареєстровано 1 198 047 хворих, що складає близько 2,9% від усього населення (дані надані без урахування даних територій тимчасово непідконтрольним Уряду України АР Крим, Донецької та Луганської областей). Якщо врахувати те, що на кожен зареєстрований випадок доводиться два-три випадки недіагностованого захворювання, то ця цифра складатиме більш ніж 2-2,5 мільйона хворих.

Серед зазначеної кількості хворих на ЦД першого типу в Україні хворіє близько 85 тис. людей, а решта (90%) мають діагноз ЦД другого типу. Відмінність полягає в тому, що при ЦД першого типу клітини підшлункової залози виробляють недостатньо або зовсім не виробляють інсулін. Такі пацієнти від самого початку лікуються інсуліном, який замінює їх власний. Показники захворюваності на ЦД першого типу не мають різко збільшуватися, оскільки у більшості випадків проблема має спадкове походження. Причиною також можуть бути автоімунні захворювання. Зазвичай хворим ставлять діагноз ще в дитячому або досить молодому віці.

В Україні діабет займає 3-тє місце за поширеністю після ССЗ та онкологіі. Бути обізнаним про ризики, ознаки і превентивні міри; регулярно перевіряти рівень глюкози в крові (норма 3.89-5.83) - мінімум, що маємо робити.

Не поступається своїми позиціями і туберкульоз.У 2015 році за даними Центру медичної статистики МОЗ України в Україні рівень захворюваності складає 70,5 на 100 тис. населення. В порівнянні з 2014 роком захворюваність становила 71,2 на 100 тис. населення що на 0,9% менше, ніж у минулому році. Проте, необхідно врахувати, що у 2014 році до статистичних даних був включений рівень захворюваності по всій Донецькій та Луганській області, а у 2015 році тільки дані по територіях, що підконтрольні Уряду України. Поєднана патологія в 1,5 - 2 рази частіше зустрічається у чоловіків у віці 30 - 39 років і у жінок у віці 50-55 років. У більшості випадків ЦД передує туберкульозу, в 15-20% - вони розвиваються паралельно, в 20% випадках ЦД розвивається на тлі туберкульозу. Велику роль у виникненні туберкульозу відіграють форма діабету, його тяжкість і проведене лікування. Зниження імунітету при ЦД відбувається під впливом порушеного обміну речовин, до якого приєднуються гормональні, біохімічні та інші порушення.

В Україні в 2015 році зареєстровано 1 392 випадки поєднаної патології туберкульозу та ЦД, з яких 1018 випадків чутливого туберкульозу (чоловіків - 601, жінок – 417) та 374 випадки хіміорезистентного (чоловіків – 239, жінок – 135). Всесвітній день боротьби з діабетом: що треба знати про хворобу


14 листопада – Всесвітній день боротьби з діабетом. Поширеність діабету в Україні збільшилася за останніх 10 років на половину. Майже 3% первинної інвалідності дорослого населення в України є наслідком захворювання на діабет.

Діабет – це хронічне захворювання, при якому підшлункова залоза не виробляє достатньої кількості інсуліну або ж організм не може ефективно використовувати вироблений інсулін. Інсулін – це гормон, який регулює рівень цукру (глюкози) у крові.

В результаті неконтрольованого діабету виникає гіперглікемія (підвищення рівня глюкози в сироватці крові), що призводить до ураження багатьох систем організму, особливо нервів та кровоносних судин.
Симптоми діабету

Основні симптоми діабету:надмірне сечовиділення,
спрага,
постійне відчуття голоду,
втрата ваги,
відчуття втоми,
погіршення зору.
Типи діабету

Розрізняють декілька типів діабету:

Діабет І типу (або ж інсулінозалежний) – характеризується недостатнім виробленням інсуліну. Причини виникнення недостатньо вивчені, тому запобігти захворюванню практично неможливо.

Діабет ІІ типу (інсулінонезалежний) – виникає через неефективне використання інсуліну організмом. Більшість випадків діабету цього типу пов’язані з надлишком ваги та браком фізичної активності.

Гестаційний діабет – характеризується підвищенням рівня цукру у крові, яке розвивається у жінок під час вагітності. При цьому типі діабету виникає висока ймовірність ускладнень під час вагітності та пологів.
Ризики й ускладнення

Дорослі люди з діабетом мають ризик розвитку інфаркту та інсульту у 2-3 вищий за інших. Загальний ризик смерті серед людей, хворих на діабет, як мінімум вдвічі більший за людей того ж віку, які не хворіють на діабет. 6,2% cмертей у світі пов’язано з діабетом.

Зниження кровотоку через уражені судини в поєднанні з ураженням нервових закінчень значно підвищує ризик виникнення виразок на ногах, їх інфікування та в кінцевому результаті – ампутації.

Ураження сітківки очей – діабетична ретинопатія виникає внаслідок ураження дрібних кровоносних судин та є причиною 1% випадків сліпоти.

Діабет є основною причиною ниркової недостатності.
Діабет в Україні: статистика

Поширеність діабету в Україні збільшилася за останніх 10 років на половину. У 2016 р. в Україні діабетом хворіло понад 1,2 млн осіб. Інсулінозалежний діабет (І типу) складає 6,5% усіх випадків захворювання.

Майже 3% первинної інвалідності дорослого населення в України є наслідком захворювання на діабет.
Профілактика діабету

Профілактика діабету ІІ типу полягає у простих заходах з підтримання здорового способу життя. Щоб вберегтися від діабету ІІ типу, вам необхідно:

• досягнути нормальної ваги тіла та підтримувати її;
• бути фізично активним та приділяти не менше 150 хвилин на тиждень регулярній фізичній активності;
• дотримуватись здорового харчування та зменшувати кількість цукру та насичених жирів;
• утримуватись від тютюнокуріння.

Всесвітній день доброти

Доброта — це одна з основних людських чеснот, яка розглядається у філософії та релігії як основа взаєморозуміння та співчуття. Це акт великодушності, уваги, допомоги та турботи про інших без очікування нагород чи похвали. Доброта завжди була важливим аспектом релігійних учень, зокрема в Біблії, де згадуються численні приклади милосердя та підтримки ближнього.

                      Цікаві факти про святкування Всесвітнього дня доброти:

Глобальне охоплення: Подія святкується в багатьох країнах світу, включаючи Канаду, Австралію, Нігерію, ОАЕ та інші. Кожен рік до святкування приєднуються нові країни, що підтверджує зростаючу важливість цієї ініціативи на міжнародній арені.

Сінгапур став першим азійським містом, яке започаткувало святкування цього дня у 2009 році. Це стало символом того, як добра воля може об'єднувати різні культури та нації, навіть на континентах з різними історіями та традиціями.

Італія та Індія також долучилися до святкування, підкреслюючи важливість доброти у своїх культурах. В Італії цей день проходить у вигляді численних благодійних акцій, а в Індії доброта часто виражається у формі підтримки місцевих громад.

Великобританія має власну версію цього свята, започатковану Девідом Джаміллі та Луїзою Берфітт-Донс. Тут організовують численні благодійні заходи, акції в підтримку безпритульних, а також поширюють ідеї взаємодопомоги.

Ключовий факт: У Великій Британії святкування цього дня стало потужним інструментом для розвитку соціальних ініціатив, які допомагають бездомним, старшим людям та іншим вразливим групам населення.

Цей день не лише нагадує нам про важливість проявів доброти, але й спонукає до активних дій. Адже доброта здатна змінити світ на краще. Вона є містком, який об'єднує людей без кордонів і різниць.

А також сьогодні Міжнародний день незрячих людей  і історія дати така : Дата приурочена до дня народження французького педагога Валентина Гаюї (народився 13 листопада 1745 року), який заснував у Парижі першу школу для незрячих дітей та запровадив рельєфний шрифт для навчання. У 1984 році Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) підтримала ініціативу відзначення цього дня на міжнародному рівні. А ще цей день привертає увагу до проблем доступності освіти, інформації, безбар'єрного громадського простору та працевлаштування для людей із порушеннями зору. Особливої актуальності дата набуває під час повномасштабної війни, адже через поранення та бойові дії кількість людей, які частково або повністю втратили зір, на жаль, зростає. 

Петрик — єдиний син багатої дворянської родини Попельських — сліпий від народження. Його мати Анна Михайлівна любить і жаліє хлопчика, тому й виховує його як тендітну квітку. А дядько Максим, який в юності бився під прапором Гарібальді, намагається привчити Петрика до самостійності. Хлопчик починає пізнавати світ на дотик, і одного разу його пальці знаходять клавіші фортепіано. Ще не знаючи ціни своєму таланту, він іде з волоцюгами «шукати правду». І тільки любов тепер здатна примирити його зі світом зрячих.

Одинока дівчинка йде тротуаром. Під зонтиком. Сама-саміська. Темненька така. І доріжка перед нею в пітьму. І парасолька нічогенька — величезна. І на неї з неба сиплються квіти. Багато різних: ромашки, васильки, маки. Яскраві, гарні, живі. Сиплються, б’ються об чорну тканину і падають набік. Але квіти мають падати на голову, якщо вже хтось тобі ними обсипає, а не на зонтик! Як знайти силу відмовитися від СВОЄЇ ПАРАСОЛЬКИ? Чому дорослі не помічають вони, що незрячі і не бачать, що діти виросли, що в них може бути своя власна думка, своє власне життя?

Будьмо добрішими і уважними до тих хто навколо нас.

"Філософ нашого буття" (10 фактів про «будителя» Галичини отця Маркіяна Шашкевича)

Маркіян Шашкевич (1811–1843) — видатний галицький письменник, священник УГКЦ та зачинатель нової української літератури в Галичині, якого називають «будителем Галичини».

7 червня 2021 року, роковини смерті священника УГКЦ, письменника, поета Маркіяна Шашкевича. Він прожив лише 31 рік, його родина та він сам бідували, однак, це не завадило отцю Маркіяну увійти у історію.

1. Прожив лише 31 рік.

Маркіян Семенович Шашкевич (1811–1843) — галицький пророк, «Будитель» народного духу, письменник, поет, священик УГКЦ, культрно-громадський діяч. Відомий ідеями відродження західноукраїнських земель, очільник «Руської трійці», ініціатор видання альманаху «Русалка Дністрова» (1837), заступник української мови з кириличною абеткою.

Така діяльність у часи Австрійської монархії була досить складною, а нудженні умови проживання пришвидшили смерть отця. Втім, його працю не забули, а після смерті навіть назвали сподвижництвом, сам Маркіян Шашкевич став народним поетом і письменником.

2. Був найстаршим сином у багатодітній сім’ї

Народився Маркіян Шашкевич 6 листопада 1811 року в селі Підлисся, Золочівського повіту на Львівщині, в хаті діда Романа Авдиковського, сільського священика.

Сім’я Шашкевича складалася ще з шести, крім настаршого Маркіяна, дітей. Виростаючи серед сільської дітвори, Маркіян Шашкевич пізнавав народні звичаї і назавжди полюбив рідну мову. Часто гостював у селі Княжому Золочівського району, де його батько був священиком. Рідне Підлисся Шашкевич оспівав у однойменному вірші.

3. Здобув пристойну освіту, але був виключений з духовної семінарії

Після закінчення навчання в дяка у Білому Камені, а пізніше — Львівської і Бережанської гімназії, у 1829 році поступив у Львівську духовну семінарію, і став слухачем філософських студій Львівського університету. Втім, навчався він недовго: за незначне порушення дисципліни його виключили із семінарії в лютому 1830 року (ред. — за офіційними даними, його виключили через «порушення режиму», але деякі історики переконують, що основна причина — те, що Шашкевич з друзями випив вина у винарні). Паралельно, рідний батько відвернувся від Маркіяна: розрив з батьком хлопець дуже болюче переживає і пише вірша «Син любимому отцю», який є своєрідним поетичним листом-каяттям.

4. У цей тяжкий час Маркіян знайшов притулок у маминого брата Захара Авдиковського, який був управителем будинку убогих костелу Св. Лазаря. Він допомагав дядькові у канцелярських справах, веденні документації, займається самоосвітою.

5. Виступав проти заміни кириличного алфавіту в українській мові на латинку

Відстоюючи українську мову, Маркіян Шашкевич виступав проти впровадження до українського письма латинського алфавіту. Зокрема, з цього приводу у 1836 році в Перемишлі він видав брошуру «Азбука і Abecadlo», тиражем 3 тис. примірників, на кошти, зібрані серед семінаристів. Поява такого видання була своєчасною і мала велике значення. За словами Якова Головацького багато років потому, якби галичани в 1830-х роках прийняли латинську абетку, руська народність на Західній Україні би зникла.

6. Створив перший шкільний підручник українською на Галичині

Прагнучи полегшити народові шлях до освіти, Шашкевич склав перший в Галичині шкільний підручник для дітей — «Читанку для діточок в народних школах руських». І саме Шашкевич ввів таке знайоме й милозвучне слово в українську мову як «читанка».

Книжка містила відомості для дітей про рідну землю, родину, село, місто, пори року, народні казки і поетичні мініатюри тощо

7. Поезію Шашкевича переклали на понад 15 мов

Твір Шашкевича «Веснівка» й досі вражає своєю мелодійністю та артистичністю форми, де в образі «Квітки» втілена доля молодої галицької літератури. Вірш переклали понад п’ятнадцятьма мовами світу: білоруською, болгарською, німецькою, англійською, французькою, угорською, китайською, вірменською, а також — італійською, естонською, іспанською, каталонською, литовською, грецькою, скандинавськими мовами, грузинською та багатьма іншими.

8. Першим серед українців почав писати сонети

Шашкевич першим в історії української літератури почав писати сонети. Для 22-річного юнака в тодішніх умовах особливим було бажання поставити людський розум понад усе, що й відображено у більшості його віршів. У сонетах також знайшли відгуки реального життя хлопця, очікування і врешті — зустріч із коханням.

Особливе місце у літературному доробку Маріяна Шашкевича посідають «Псалми Русланові», які є зразком поезії в прозі. Слово «Руслан» тут вживається як синонім до слова «русин», тобто українець. З ініціативи Шашкевича, деякі семінаристи останнього курсу вирішили виголошувати по львівських церквах проповіді руською мовою. Збереглося свідчення, що у жовтні 1836 року одночасно цю справу започаткували троє — Маркіян Шашкевич у церкві св. Юра, Юліян Величковський — в Успенській церкві, а Микола Устиянович — у церкві св. Параскеви.

9. Успішно перекладав на українську літературні твори

Плідною була діяльність Шашкевича-перекладача, який зробив більш доступними для українців сербські народні пісні, Краледвірський рукопис Вацлава Ганки, здійснив повний переклад «Слова о полку Ігоревім» — це був перший її переклад українською мовою, але до нас дійшов лише уривок — «Плач Ярославни», датований 1833 роком і написаний гарною літературною мовою.

10. Сприяв виданню альманаха «Русалка Дністрова»

1837 року в Будапешті видали довгоочікуваний альманах «Русалка Дністрова». Тоді, коли у Великій Україні була вже «Енеїда» Котляревського, два збірники пісень Максимовича, повісті Квітки-Основ’яненка та багато іншої літератури, на Галичині вийшла лише «Русалка Дністрова» — перша книжка народною мовою, українським алфавітом Перший тираж складав близько 1000 примірників, але тільки 200 «пішло у світ», основну частину тиражу у Львові затримала цензура та була конфіскована. Уцілілі примірники стали доступними лише після революції 1848 року. «Русалка Дністрова» містить народні пісні, складання, переклади та «старину».

  

                                                

"Русалці Дністровій" судилося започаткувати нову, народну літературу на західноукраїнських землях, а водночас - українське культурне і політичне відродження краю. Книжка наснажена великою любов'ю до народної пісні, до української старовини, до всього рідного; сильний у ній дух соборництва України. Сьогодні "Русалка Дністровая" - не тільки важливий документ суспільного життя української нації, але і фактор, що продовжує працювати на розвиток свідомості українців.

Книга бестселер з саморозвитку

Книга «Діанетика» Л. Рона Хаббарда є бестселером, вона повністю розкриває тему людського розуму і містить точну технологію самовдосконалення. З книги ви дізнаєтесь:

• Як боротися з проблемами та стресом в житті                                                                
• Як подолати страх і паніку                                                                                                        
• Як покращити свій душевний стан                                                                                    
• Як зробити свій шлюб щасливим                                                                                      
• Як покращити відносини з колегами та друзями.
  
  Щоб дізнатися більше завітайте до нашої бібліотеки ця книга вже чекає на вас.
  
  В житті є моменти, коли людина отримує біль. Життя зберігає цей біль, а пізніше направляє проти тіла. А в Діанетиці показано, як прибрати цей біль.
  
  Книга «Діанетика»Л. Рона Хаббарда містить відкриття, які називали більш революційними, ніж винахід колеса або відкриття вогню. Вона залишається бестселером уже більш ніж 50 років. Понад 20 мільйонів надрукованих примірників книги й породжений нею рух, що охопив понад 100 країн, - усе це переконливо свідчить про те, що «Діанетика» є найпопулярнішою книгою про людський розум в історії.
  
  Серед відкриттів Діанетики:
  • Мета людини.
  • Динамічний принцип існування – одне слово, яке спонукає до дії всіх живих істот.
  • Графік виживання, котрий показує, яким є істинний потенціал людини і як його досягти.
  • Відкриття й повна анатомія реактивного розуму.
  • Болісний досвід – інграми, - які містяться в реактивному розумі й наказують людині діяти нераціонально, в супереч її бажанням і цілям.
  • Вплив пренатальних ( допологових ) інграм – що відбувалося до того, як ви народилися, і яким чином це досі впливає на вас.                    •Повний опис діанетичної процедури, яка дозволяє виявити й усунути ці шкідливі інциденти, щоб вони ніколи більше не впливали на вас. Містить точну технологію самовдосконалення
  Використовується в 160 країнах 52 мовами
  Залишається бестселером вже понад 60 років
  У світі продано понад 25 мільйонів екземплярів
  Кожні 5 секунд із нею знайомиться 1 новий читач
  Діанетика, мабуть, єдина наука, що підвищує інтелект людини, максимально розкриває її прихований потенціал і здібності

Щоб дізнатися більше завітайте до нашої бібліотеки ця книга вже чекає на вас.

"Перший український професор в Америці " (творчий портрет)

Доля була для нього щедрою – дала талант письменника і вченого. Але разом з тим і жорстокою – змусила виїхати з батьківщини…

Олександр Неприцький-Грановський народився 4 листопада 1887 р. в с. Великі Бережці, нині – Кременецького району. Селянська родина, в якій він виховувався, була колискою добра і правди для майбутнього світоча науки й красного письменства. Після закінчення школи у рідному селі Олександр навчався у Білокриницькій сільськогосподарській школі. Уже тоді писав чудові вірші. Згодом переїхав до Києва, де навчався у комерційному інституті. Там співпрацював у відомих на початку нашого сторіччя часописами “Рідний край”, “Молода Україна”, “Рада”, “Ілюстрована Україна”, найбільше з місячником “Українська хата”, виступав на їх сторінках не тільки як поет, а й як прозаїк, рецензент і критик. Зумів видати свої перші (й останні в Україні) збірки поезії “Акорди” (1914), “Пелюстки надій” (1910), “Намистечко сліз” (1911 р.).

1913 став для Неприцького роком прощання з отчою землею назавжди. Через переслідування владою він змушений був емігрувати до США. Закінчив вищий Агрономічний коледж у м. Форт-Коллінз (1918), навчався у Сорбонському університеті (1919).

“В цій благородній чужині” – таку назву має один з його віршів. На жаль не рідна, а чужа сторона виховала нашого видатного земляка, доктора біології. Він перший з українців у діаспорі здобув звання професора американського університету (штат Міннесота), видав 7 томів поезії, написав понад 300 наукових праць, зібрав 3 тисячі українських писанок. Був членом багатьох академії наук у різних країнах Америки і Європи, членом НТШ. Залишив у спадок українцям діаспори велику бібліотеку та архів, який налічує понад 10 тисяч томів матеріалів і документів.

Помер Олександр Неприцький-Грановський у 1976 р. в м. Сент-Пол (США), його творча спадщина повертається в Україну головним чином завдяки зусиллям дослідника із Кременця Гаврила Чернихівського.

З Днем залізничника! (подяка)

 

Щиро вітаємо усіх причетних з Днем залізничника! Бажаємо, щоб кожен рейс завершувався щасливо, а вдома завжди чекали найдорожчі вам люди.
4 листопада 1861 року на залізничний вокзал Львова з Відня прибув перший пасажирський потяг під назвою «Ярослав» (через Перемишль). Цю подію вважають символічним початком залізничного сполучення в Україні.

Раніше День залізничника святкували в першу неділю серпня. У 2002 році дату змінили указом президента України №1140/2002, і відтоді професійне свято відзначають 4 листопада. Сьогодні залізничники не лише перевозять пасажирів і вантажі, а і евакуюють людей із небезпечних регіонів, відновлюють колії після російських обстрілів та підтримують транспортне сполучення під час війни.

Тому День залізничника - нагода подякувати тим, хто допомагає українцям повертатися додому, зустрічатися з рідними та діставатися безпечних місць.

Під час повномасштабної війни українські залізничники стали символом стійкості, забезпечуючи евакуацію населення, перевезення вантажів та ремонт інфраструктури під обстрілами.

Найтрагічніша сторінка епохи «Розстріляного відродження»

 3 листопада 1937 року — день, який назавжди закарбувався в історії України як одна з найчорніших сторінок нашої культури, нашої душі, нашої пам’яті.
В урочищі Сандармох у Карелії, у холодній північній землі, більшовицький режим знищив серце української нації — цвіт інтелігенції, тих, хто творив, думав, відчував і мріяв українською.
Того дня радянські кати розстріляли понад сотню наших митців, науковців, письменників, поетів, драматургів, режисерів, художників, істориків — людей, які несли Україну у своєму серці та слові. Їхня «вина» була одна — вони були українцями, вони мислили вільно, писали українською, плекали національну гідність, не корилися московському диктату.
Серед убитих — Лесь Курбас, геніальний реформатор українського театру; Микола Зеров, блискучий поет-неокласик, перекладач і літературознавець; Микола Куліш, драматург, чиї п’єси відкривали очі суспільству; Валер’ян Підмогильний, автор «Міста» — першого урбаністичного роману українською; Павло Филипович, Мирослав Ірчан, Марко Вороний — і ще десятки, сотні імен, які мали би визначати обличчя української культури ХХ століття.
Їх розстрілювали в лісі, вночі, партіями по кілька десятків осіб. У ті дні — з 27 жовтня по 4 листопада 1937 року — в Сандармосі було страчено 1111 в’язнів Соловецької тюрми особливого призначення. Більше тисячі життів — обірваних без суду, без слідства, без права на пам’ять.
Загалом, за час існування Соловецького табору, а потім спецв’язниці НКВС, там загинуло близько 50 тисяч осіб — людей різних націй, але серед них українців було особливо багато.
Через десятиліття, уже після війни, історики, письменники й науковці назвали цей знищений духовний рух «Розстріляним Відродженням» — покоління, яке могло зробити Україну однією з найосвіченіших і найрозвиненіших культур Європи. Але його свідомо, методично, жорстоко винищили.
Сандармох — це не просто місце масового поховання. Це відкрита рана нашої національної пам’яті, свідчення геноциду проти українського духу.
Там спочивають ті, хто мав би бути в підручниках, на сцені, у музеях, у пам’яті кожного. 

Хоча радянська влада знищила цвіт української науки, літератури та мистецтва, вони не вмерли — їх убили, але їхні слова, їхні думки, їхня любов до України живе. Сандармох — злочин без терміну давності і ми зобов’язані пам’ятати. Бо забуття — це друге вбивство.

Легенда львівської сцени

 Пам'яті корифея українського театру Федора Стригуна.
​ Українська культура зазнала непоправної втрати. На 87-му році життя відійшов у вічність Федір Миколайович Стригун - видатний актор, режисер, багаторічний художній керівник Національного театру імені Марії Заньковецької та справжній титан українського сценічного мистецтва. Людина, чий голос і сила духу десятиліттями тримали театральний Олімп Львова, завершила свою земну виставу.
​ Це розповідь про майстра, який присвятив життя служінню українському слову, перетворив театр на фортецю національного духу й залишив по собі цілу епоху.
​ Від шевченківської Черкащини до вершини сценічного мистецтва.
​ Федір Стригун народився 1 листопада 1939 року в селі Томашівка на Черкащині. Вихований на землі з глибоким корінням та історією, він змалечку відчував магію сцени. Його шлях до театру був покликанням серця, яке довело його до акторського факультету Київського інституту театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого, а після його закінчення - до роботи в Запоріжжі.
​ У 1965 році, перейшовши до Львівського театру імені Марії Заньковецької, Федір Стригун став його невід'ємною душею. Його акторська гра вражала масштабністю, виразністю та правдою: кожна роль, від козацьких старшин до класичних драматичних персонажів, дихала внутрішньою силою, гідністю й непохитним українським характером.
​ Епоха Заньківчан та духовне керівництво.
​ Як режисер і довголітній художній керівник Театру імені Марії Заньковецької, Федір Стригун сформував обличчя львівської сцени на зламі століть. У часи, коли радянська система намагалася знівелювати національну самобутність, його вистави ставали маніфестом української ідентичності.
​ Він ставив класику й сучасну драматургію з особливим трепетом до української мови та традицій. Під його орудою театр став не просто місцем відпочинку, а справжнім духовним центром, куди глядачі приходили за правдою, натхненням та відчуттям власної гідності. Його внесок відзначено найвищими нагородами - Національною премією України імені Тараса Шевченка та званням Народного артиста.
​ Легендарний дует та союзи долі.
​ Доля подарувала Федорові Стригуну не лише сценічне покликання, а й велике кохання. Його творчий і життєвий союз із видатною акторкою Таїсією Литвиненко став однією з найгармонійніших історій українського театру. Разом вони творили магію на сцені та виховали сина Назара Стригуна, який продовжив батьківську акторську династію.
​ Після відходу коханої дружини Федір Миколайович переживав глибокий біль, але залишався вірним театру до останнього подиху, виступаючи наставником для молодих акторів та очолюючи західне відділення Спілки театральних діячів України.
​ Завіса опустилась, але лунають аплодисменти.
​ 23 жовтня 2026 року у Львові серце Великого Мастіра зупинилося. Зійшов із варти один із останніх корифеїв, які тримали на своїх плечах українську театральну традицію.
​ Федір Стригун пішов у вічність, але його голос продовжує лунати в стінах рідного театру, а його учні та вистави назавжди закарбувалися в пам'яті мільйонів глядачів. Заньківчанська сцена сумує, проте історія його життя залишається світлим прикладом беззастережної любові до України та її мистецтва.

День пам’яті наших рідних.

1 листопада — День пам’яті наших рідних, які відійшли у вічність…
Є дати, коли серце особливо щемить від спогадів, а думки линуть до тих, кого вже немає поруч…

 Тисячі вогників запалюються на цвинтарях… І кожен із них — це чиясь любов, чиясь молитва, чиясь незгасна пам’ять. 

  Нехай світло цих лампадок зігріває душі тих, кого вже немає поруч, але хто назавжди залишився в наших серцях. 

 У цей день із вдячністю та любов’ю згадуємо наших найдорожчих: батьків, бабусь і дідусів, рідних та близьких, які залишили по собі світлу пам’ять, добрі справи й незабутні миті. Їх уже не обійняти, не почути рідного голосу, але вони назавжди залишаються у наших серцях, у родинних історіях, у молитвах і спогадах.

Запалімо свічку пам’яті, помолімося за спокій їхніх душ і згадаймо добрим словом кожного, кого нам так не вистачає. А також вшануємо світлою пам’яттю всіх, хто віддав своє життя через вторгнення російської федерації в Україну! Згадаймо Героїв, які боролися і загинули за наше майбутнє, не винних дітей, мирних українців та всіх наших співвітчизників!Поки живе пам’ять — живе любов. Світла і вічна пам’ять усім, хто відійшов у вічність.

«Кожен із нас відіграє свою роль: медіа та інформаційна грамотність для людей»

 

Як розпізнати маніпуляції, перевірити достовірність інформації та захиститися від цифрових загроз? 26 жовтня в Україні вп’яте стартує Національний тест із медіаграмотності. Учасники зможуть перевірити своє критичне мислення, навички фактчекінгу та вміння орієнтуватися в сучасному інформаційному просторі.

Пройти тест можна на платформі Дія.Освіта з 9:30 26 жовтня до 30 жовтня включно.

Для участі необхідно зареєструватися на платформі: https://osvita.diia.gov.ua/tests/national-media-literacy-test-2026

Національний тест із медіаграмотності проводиться Міністерством культури України та Міністерством цифрової трансформації України в межах Національного проєкту з медіаграмотності «Фільтр» на платформі Дія.Освіта.

Цьогоріч тест складається з п’яти тематичних блоків і 25 запитань, присвячених ключовим аспектам сучасної інформаційної культури – достовірності та впливу інформації, соціальним мережам, штучному інтелекту, етичній поведінці та взаємодії з контентом, навичкам фактчекінгу, кібергігієні та безпеці в мережі.

«Медіаграмотність – це вміння критично оцінювати інформацію, розуміти контекст, перевіряти джерела та усвідомлювати, як інформаційні впливи можуть формувати наші рішення й поведінку. Під час війни від того, якій інформації ми довіряємо, залежить і наша безпека. росія намагається впливати на українців через фейки, маніпуляції та емоційні повідомлення. Національний тест дає можливість перевірити власні навички розрізняти фейки та зрозуміти, які з них потребують посилення» – зазначила Віцепрем’єр-міністерка України з питань гуманітарної політики України – Міністерки культури України Тетяна Бережна.

Особливу увагу в тесті приділили цифровій безпеці, відповідальному користуванню соціальними мережами та новим форматам маніпуляцій, із якими щодня стикаються українці.

Запитання тесту ґрунтуються на прикладах із реального життя та відображають повсякденний інформаційний досвід: перегляд стрічки новин, користування соціальними мережами й обмін повідомленнями. Успішність проходження тесту залежить від уважності учасників та їхнього вміння критично оцінювати інформацію.

Водночас медіаграмотність стосується не лише тих, хто створює новини чи професійний контент. Вона починається з повсякденних рішень кожного з нас: яке джерело відкрити, чи перевірити побачене, чи довіряти емоційному заголовку, чи поширювати повідомлення далі.

Результат з’явиться одразу після завершення тестування: учасники побачать діаграму та опис свого рівня за кожною компетенцією. Сертифікат можна завантажити, а результатом поділитися в соцмережах. Також сертифікат завжди зберігається в особистому кабінеті «Моя освіта».

У 2025 році понад 66 тисяч людей взяли участь у тестуванні, а 34 470 пройшли його повністю.

Пройти тест можна на платформі Дія.Освіта з 26 до 30 жовтня 2026 року. Запрошуємо вас взяти участь у проходженні тесту в нашій бібліотеці.