"Прекрасний лебідь данської землі"#Міжнародний _день_дитячої_книги

 Перша стежинка до книжкового світу і найкращий, теплий, цікавий день дитячої книги відбувся сьогодні у нашій бібліотеці. Щороку, у день народження великого данського казкаря Ганса Крістіана Андерсена, ми відзначаємо Міжнародний день дитячої книги. Це свято тих, хто відкриває двері у нові світи, вчить мріяти та вірити у добро.

 

Світ, де оживає магія і з нагоди цієї події до бібліотеки завітали наші майбутні читайлики учні другого класу з своїм класоводом Борис Оксаною.
Бібліотекар познайомила дітей із захопливими фактами з життя та творчості письменника, розповівши про його натхнення та магію створення незабутніх казок. А також переглянули  мультфільм "Снігова королева".

Та справжньою родзинкою заходу стала творча активність де діти із задоволенням розгадували вікторину «Впізнай казку за описом», що викликало жвавий інтерес і подарувало багато позитивних емоцій, завдяки яким ми перевірила знання дітей про твори великого автора. Наша малеча була дуже захоплена різноманітністю яскравих, цікавих книжок. Адже дитяча книга — це перший вчитель і найкращий друг,тому кожен знайшов собі свою «ту саму» особливу книгу!

 

Захід став чудовою нагодою для дітей поринути у чарівний світ творчості та надихнутися красою літератури та пообіцяли обов'язково ще прийти в бібліотеку разом зі своїми рідними.

1 квітня — День сміху (історія виникнення цього дня)

1 квітня у світі відзначають День сміху — неофіційне, але популярне свято жартів і розіграшів. У цей день люди намагаються розвеселити одне одного, жартують та діляться гарним настроєм.

Чи замислювались ви, звідки з’явився цей веселий день?
Історія Дня сміху має кілька версій, і кожна з них по-своєму цікава.
Одна з найпопулярніших веде нас до Франції . У XVI столітті там святкували Новий рік наприкінці березня. Але коли календар змінили, і початок року перенесли на 1 січня, не всі одразу про це дізналися або прийняли зміни. Тих, хто продовжував святкувати “по-старому”, почали жартома називати “квітневими дурниками” і розігрувати
З часом традиція жартів і веселих витівок поширилася по всьому світу . У різних країнах вона має свої особливості, але головне залишається незмінним — дарувати усмішки та гарний настрій
У цей день люди вигадують добрі жарти, підколи й несподівані сюрпризи. Головне правило — щоб усім було весело, а не прикро
Тож не забудьте сьогодні пожартувати над близькими… але обережно
І, звісно, будьте готові, що пожартують і над вами
Нехай цей день подарує більше радості, легкості та щирого сміху

Походження Дня сміху достеменно невідоме, але існує кілька популярних версій.

Найпоширеніша теорія пов’язана з Францією XVI століття. Після реформи календаря король Карл IX переніс святкування Нового року з кінця березня на 1 січня. Тих, хто продовжував святкувати навесні, почали висміювати й називати "квітневими дурнями".Інша версія веде до античних часів. У Давньому Римі наприкінці березня проводили святкування на честь богині Кібели, які супроводжувалися маскарадами та жартами.


Також дослідники згадують середньовічні європейські карнавали, де висміювали суспільні норми. Саме ці традиції могли стати підставою для сучасного свята.
Як 1 квітня святкують у різних країнах

Традиції 1 квітня відрізняються залежно від країни, але всюди зберігається головна ідея — розіграти й розсмішити. У Європі популярні класичні жарти. У Франції та Італії клеять паперову рибу на спину, у Німеччині дають безглузді завдання, а у Великій Британії жартують лише до полудня. У США День сміху має великий розмах: медіа та компанії публікують фейкові новини, які мають дуже правдоподібний вигляд.

В інших країнах існують свої особливості:

• у Португалії можуть обсипати одне одного борошном;
• в Іспанії схоже свято відзначають 28 грудня;
• у Фінляндії популярні масштабні медійні розіграші.

Найвідоміші розіграші в історії

День сміху відомий гучними жартами, які інколи вводили в оману тисячі людей.

• 1957 року BBC показала сюжет про "врожай спагеті" на деревах — багато глядачів повірили в це.
• 1976 року було оголошено про "зменшення гравітації" через розташування планет. Люди навіть намагалися підстрибнути, щоб це відчути.
• 1996 року американська мережа ресторанів швидкого харчування Taco Bell заявила, що купила Дзвін Свободи. Ця новина викликала неабияку хвилю обурення.

День сміху в Україні

В Україні це свято стало популярним у XIX-XX століттях під впливом європейських традицій. Люди жартують одне над одним, надсилають меми та влаштовують розіграші.

У сучасних умовах гумор набув особливого значення, адже він:

• допомагає переживати стрес під час війни;
• підтримує моральний стан;
• об’єднує людей навіть у складні часи.

Гумор — це не лише розвага, а й важливий психологічний інструмент. Сміх часто стає способом "перезавантаження" й підтримки емоційного балансу.
Чого краще уникати у день сміху?

Попри загальну позитивну атмосферу, варто пам’ятати про емоції та почуття людей. Не варто жартувати на загальні та особисто болісні теми з будь-якими намірами. Навіть якщо ви не маєте на меті нічого поганого, варто на сто відсотків переконатися, що жарт не зачепить людину і не завдасть їй негативних емоцій. А ще краще взяти книжку почитати.

Ювілей книги про бешкетників, яких знають у всьому світі.

В цьому році виповнюється 150 років (півтора століття) з моменту виходу класичного пригодницького роману «Пригоди Тома Сойєра». Ця історія зрозуміла дітям і дорослим. Діти бачать у ньому героя, а дорослі - ностальгію за дитинством. Попри те, що Том живе в часи без смартфонів і інтернету, та він нам неймовірно близький. Це книга про справжню дружбу, перше кохання, сміливість брати на себе відповідальність та вміння бачити магію у звичайному будні.

«Пригоди Тома Сойєра» — це гімн дитинству, де кожен день — це нова подорож, а кожна перешкода — лише привід для вигадки.
​Коли у 1876 році Марк Твен опублікував історію про хлопчика з містечка Сент-Пітерсберг, він не просто написав пригодницький твір. Він створив образ справжньої дитини: винахідливої, непосидючої, яка терпіти не може мити вуха і обожнює шукати скарби.
​Том — це «мікс» самого Твена. Автор зізнавався, що характер героя списаний з трьох його друзів дитинства, а деякі пригоди відбувалися з ним насправді. Епізод із фарбуванням паркану став класичним прикладом того, як перетворити нудну роботу на привілей, за який тобі ще й заплатять «цінними речами» (на кшталт дохлого щура чи скляної кульки).
​
​Попри те, що Том живе в часи без смартфонів і інтернету, та він нам неймовірно близький. Це книга про справжню дружбу, перше кохання, сміливість брати на себе відповідальність та вміння бачити магію у звичайному будні.
Ця книга стала шедевром світової літератури, що вчить дружбі та людяності, а ще завжди залишатися порядною, чесною, справедливою людиною
Запрошуємо до читання.

*Цитати із книги:

«Тільки те й приємне, що важко дістати»
«У дівчат про все можна дізнатися по обличчю ─ витримки у них ніякої»
«Всякий предмет, який дістався нам ціною благородної, чесної праці, здається солодшим і милішим»
«Бути багатим ─ зовсім не така весела справа. Багатство ─ туга і турбота, туга і турбота»
«Робота складається з того, що тіло зобов’язане робити. Гра складається з того, що тіло не зобов’язане робити»
«Він не був зразковим хлопчиком. Хоча дуже добре знав зразкового хлопчика ─ і ненавидів його»
«Старого собаку не навчиш новим фокусам»
«Знання робить нас хорошими людьми і навіть великими людьми»
«У житті кожного справжнього хлопчака настає час, коли його охоплює бажання знайти заритий скарб»
«Увінчаний лаврами герой здався в полон без єдиного пострілу»
«Таких бажань, які не здійснюються, дуже багато»

Володимир Шовкошитний і його духовна сила.

Сьогодні мала чудову нагоду побувати на творчій зустрічі з українським письменником та видавцем Володимир Шовкошитний — директором видавництва Український пріоритет.
Під час зустрічі автор презентував власні книги та видання свого видавництва, розповів про творчість і сучасну українську літературу.

  

                      

           

          

Щиро дякую за теплу зустріч і цінний подарунок — тепер наша бібліотека поповнилася ще однією цікавою книгою.

День Державного Гімну України

Сьогодні особливий день, коли ми вшановуємо слова, які знає весь світ. Слова, які ми співаємо з гордістю, тримаючи руку на серці, і які дають нам сили навіть тоді, коли здається, що їх уже немає.

Ще у 1863 році Павло Чубинський написав вірш «Ще не вмерла Україна», а Михайло Вербицький поклав його на музику. Це була мрія цілих поколінь про вільну державу, яка стала нашою реальністю.

Наш генетичний код: У кожному рядку — прагнення волі. Це не просто опис території, це маніфест незламного духу, який сьогодні повторюють мільйони людей на всіх континентах.

Голос свободи: Коли звучить наш Гімн, ми стаємо одним цілим. Це мить, коли зупиняється час, коли в очах з’являються сльози гордості, а в душі запалюється вогонь, який неможливо загасити.

Сьогодні наш Гімн звучить у підвалах, у звільнених містах, на міжнародних аренах та в серцях кожного з нас. Це наш голос, який став символом єдності, національної гідності та прагнення українців до свободи і незалежності.

З Днем Державного Гімну, Україно!                                                                                  

Дякуємо всім, хто захищає право співати ці слова під мирним небом!

Ш͟е͟в͟ч͟е͟н͟к͟о͟ ͟в͟ ͟ц͟и͟ф͟р͟а͟х͟ ͟

 

• За даними «Формулярного списку про службу лінійного Оренбурзького батальйону №1» за 1853 рік зріст Тараса Григоровича складав 164 сантиметри.

• Тарас Григорович Шевченко помер досить рано, проживши всього 47 років. Із них 24 роки митець був кріпаком. Ще 11 років перебував на військовій службі, у засланні або ж під слідством. І протягом свого недовгого (за сучасними мірками) життя лише 12 років він був відносно вільною людиною.

• Протягом кількох десятиліть він мешкав у великих містах: 1,5 роки митець жив у Вільнюсі, а згодом ще 17 – у Петербурзі і лише 15 років за все життя провів в Україні.

• Пан Енгельгардт погодився відпустити Шевченка за 2500 рублів на той час ця сума була еквівалентна 45 кілограмам чистого срібла.

• У своїй збірці «Кобзар» поет згадує слово «калина» 385 разів, слова «Україна» і «український» — 269 разів, натомість слова «Бог», «Божий», «Господь», «Господній», «Ісус», «Христос» та «Христів» уживаються в поезії Шевченка 1281 раз.

• Він написав 237 віршованих, 11 прозових та 2 драматичних твори. Також всього до сьогодення дійшли 835 картин та малюнків Тараса Шевченка в оригіналах і частково в гравюрах на металі й дереві. Також до нас дійшло 11 автопортретів Шевченка. Крім того, відомо про 278 втрачених або не знайдених робіт.

• В Україні існує 25 варіацій назв міст, селищ та сіл, присвячених Шевченкові: Тарасівка, Шевченкове, Тарасівці, Тарасо-Григорівка, Кобзар тощо. В цілому ім’я митця мають 352 населених пункти.

• 1384 – стільки пам’ятників Кобзарю встановлено в світі. З них в Україні налічується 1256 монументів, і ще 128 – в 35 країнах світу — Бразилії, США, Китаї тощо.

Семен Скляренко: майстер української історичної прози (бібліогід)

Семен Скляренко — справжній майстер українського історичного роману, який зумів «оживити» минуле на сторінках своїх книг.
Його славнозвісна дилогія «Святослав» та «Володимир» стала справжнім бестселером, відкривши читачам велич та драматизм часів Київської Русі. Письменник майстерно поєднував історичну точність із глибоким психологізмом, змушуючи нас співпереживати героям крізь віки.
Якщо ви шукаєте тексти про силу духу, державність та наше коріння — твори Скляренка обов'язкові до прочитання. Це класика, яка не втрачає актуальності й сьогодні, нагадуючи нам, хто ми є.

" Пам’ятаймо тих, завдяки кому ми живемо".

 

7 березня Україна втратила людину, ім’я якої стало символом мужності для тисяч військових. Його знали на фронті, про нього говорили побратими, за ним ішли в бій. Для більшості він був просто Да Вінчі. Насправді ж його звали Дмитро Коцюбайло.

Він народився на Івано-Франківщині, у селі Задністрянське. У юності любив малювати, захоплювався мистецтвом і мріяв стати художником. Саме тому й обрав для себе позивний — Да Вінчі. Але доля намалювала для нього зовсім інше полотно — полотно війни.

Після Революції Гідності Дмитро добровольцем пішов на фронт. Йому було лише 18 років. Тоді, коли для більшості молодих людей життя тільки починалося, для нього почалася боротьба за Україну.

Карлівка, Піски, Авдіївка, Савур-Могила, Старогнатівка — через ці гарячі точки він пройшов ще в перші роки війни. Саме там формувався характер командира, який ніколи не ховався за чужими спинами.

У Пісках Дмитро отримав важке поранення. Лікарня, уламки, складне відновлення. Але він не міг довго залишатися осторонь. За словами побратимів, він повернувся на фронт, бо вірив: поки ворог на українській землі — боротьба триває.

Згодом Дмитро очолив підрозділ, який знає вся країна — «Вовки Да Вінчі». Для своїх бійців він був не просто командиром. Він був людиною, яка завжди поруч, яка бере відповідальність і яка першою виходить на позиції.
За свій бойовий шлях Дмитро Коцюбайло став першим добровольцем в історії України, який отримав звання Героя України за життя. Його поважали побратими, цінували командири і знали тисячі українців.
Коли почалося повномасштабне вторгнення у 2022 році, Да Вінчі вже був легендою фронту. Його підрозділ воював на сході країни, брав участь у складних боях на Донеччині, Луганщині та Харківщині.

7 березня 2023 року біля Бахмута почався черговий обстріл. Дмитро наказав бійцям сховатися в укритті. Сам залишився біля входу, щоб переконатися, що всі в безпеці. Коли вже збирався зайти всередину, поруч розірвалася мінометна міна. Один із уламків влучив у шию.

Його останні слова були короткі: «Я — трьохсотий…». Побратими намагалися врятувати командира, медики боролися за його життя, але цього разу війна забрала більше, ніж медицина могла повернути.
10 березня 2023 року на Майдані Незалежності з ним прощалися тисячі людей — військові, побратими, командири, звичайні українці. Бо Да Вінчі був не просто офіцером. Він став символом покоління українців, які не чекали, поки хтось захистить країну. Вони просто брали зброю і йшли боронити свою землю.

Так народжуються легенди. Так формується пам’ять. Так тримається Україна.

Його ім’я назавжди залишиться символом мужності та відданості Україні.

Чи варто святкувати 8 березня? І що ми насправді згадуємо в цей день?

Це питання щороку викликає спекотні дискусії. Для когось це свято весни й тюльпанів, для когось — «радянський пережиток», а хтось бачить у ньому день солідарності та боротьби за права.
Давайте розкладемо все по поличках, без міфів.

Коротка історія питання:
1908 рік, Нью-Йорк. 15 000 жінок вийшли на вулиці, вимагаючи скорочення робочого дня, рівної оплати праці та виборчого права. Саме цей протест надихнув Соціалістичну партію Америки оголосити останню неділю лютого Національним жіночим днем .
1910 рік, Копенгаген. Клара Цеткін запропонувала зробити цей день міжнародним, щоб жінки всього світу могли боротися за свої права разом. Ідею підтримали одностайно .
19 березня 1911 року. Перший Міжнародний жіночий день відзначили в кількох країнах Європи .

А до чого тут 8 березня і пожежа?
Часто згадують страйк текстильниць 1857 року чи пожежу 1911-го, але зв'язок із датою свята — це радше міфи, ніж історичні факти .
Міф про 1857 рік: Історія про перший марш 8 березня 1857 року, найімовірніше, легенда, яка з'явилася значно пізніше .
Правда про пожежу 1911 року: Трагедія на фабриці «Траянгл» (25 березня), де загинуло 146 робітниць через жахливі умови праці, стала потужним каталізатором боротьби за права жінок і трудове законодавство. Вона нерозривно пов'язана з духом того часу, але не є причиною встановлення дати 8 березня .

Чому саме 8 березня?
Ця дата закріпилася завдяки подіям 1917 року в Російській імперії, коли жіночі демонстрації за «хліб і мир» дали старт Лютневій революції . Радянська влада зробила цей день державним святом, поступово вихолостивши його первісний зміст і перетворивши на «цукерково-букетну» традицію .
Що з цим робити сьогодні?
Сьогодні в Україні 8 березня — це день, який ми можемо наповнити власним змістом. Чи хочемо ми залишити його днем квітів та привітань, чи повернути йому сенс дня боротьби за рівні права та нагадування про досягнення жінок?
Особисто для мене це привід згадати про те, що за права, які здаються нам звичними, хтось колись боровся ціною власного життя. Про пожежу на фабриці «Траянгл», про 146 загиблих швачок, про сміливість тисяч жінок, які вийшли на вулиці, щоб їх почули .

"Світлиця Шевченкового заповіту"(літературна вітальня)

 

     
"Борітеся — поборете,                           Вам Бог помагає!                                       За вас правда, за вас слава.
І воля святая"
Тарас Шевченко

Тарас Шевченко - видатний український поет, прозаїк, драматург, художник, політичний і громадський діяч. Він був людиною універсальних обдарувань та інтересів. Все його життя і творчість були присвячені українському народу. Поет мріяв про ті часи, коли його країна буде незалежною суверенною державою, коли в Україні шануватимуться мова, культура та історія народу, а люди будуть щасливими.

Шевченкове життя – це символ тернистого шляху боротьби і хоча й минають роки, століття, а гострота і сила його слова живе. Дух свободи, якої прагнув Кобзар, приходить до українців і додає упевненості у власному самоствердженні. Його твори, як і усе його Все життя і творчість були присвячені українському народу.

                                

І сьогодні, щоб вшанувати нашого геніального пророка Тараса Григоровича Шевченка, якому 9 березня виповнюється 212 років з дня народження до нашої бібліотеки завітали дошкільнята старшої групи" Калинка" (Директор Хома О.М., вихователь Гбур Т.О. і помічник вихователя Федина Н.А., і муз. керівник Гнатюк С.О. ) КЗДО смт. Жвирка " Сонечко".


У бібліотеці для наших наймолодших читайликів ми провели літературну мандрівку " Казка про хлопчика, що став великим поетом", під час якої діти дізнались про важке і тернисте життя майбутнього пророка, а також про написані ним літературні твори.


Вихованці розповідали вірші, співали пісні на слова Тараса Шевченка, переглянули мультиплікаційний фільм про цікаві факти з біографії Тараса Шевченка  і його шлях від дитинства до великого поета, якого слова мають силу змінювати світ.

Мультфільм створено з любов’ю до України та її культури.
https://www.facebook.com/reel/801121509702347
https://vt.tiktok.com/ZSmo8Bke8/
https://www.facebook.com/share/1AVkHVpt22/

 

А також ознайомились і переглянули книги для дітей з книжкової виставки

Разом з Тарасом Шевченком ми навчаємося шанувати і любити рідну землю, рідний народ, рідну мову, рідну матір. Його твори відроджують у наших душах повагу до героїчних предків, народжують у наших серцях найкращі почуття - патріотизм та національну гідність.