1 серпня в Україні відзначають одне з найпоетичніших, найбагатших на обряди та найулюбленіших народних свят - Медовий Спас, який у народі ласкаво називають Маковеєм (або Першим Спасом). Саме з цього дня починався двотижневий Успенський піст (Спасівка), що тривав до Успіння Пресвятої Богородиці. Маковій вважався першим осіннім святом, яке знаменувало завершення літа та початок відльоту ранніх птахів у вирій, адже в народі казали: «Святий Спас приготував усього про запас — і дощ, і вітер, і холод, і тепло». Це було чи не єдине свято, яке найбільше належало підліткам і дівчатам, через що його часто величали справжнім «празником квітів». Головним символом дня є мак, який саме повністю дозріває до цього часу і в українській культурі завжди мав особливий, сакральний статус оберега: ним здавна обсипали садибу й будинок «від усього лихого», а освячені зерна взимку зберігали для різдвяної куті. Напередодні свята жінки та дівчата збирали польові й садові квіти, щоб зранку освятити їх у церкві разом із водою, медом та нововимолоченим маком. Святковий букет, який називають «маковійчиком» або «маковійкою», формують із особливою любов'ю: його основою обов'язково є великі достиглі голівки маку, до яких додають барвисті садові квіти - чорнобривці, жоржини, айстри, гвоздики, вічнозелений барвінок, а також цілюще різнотрав'я (зіллячко): васильки, волошки, м’яту, чебрець, любисток, петрові батоги (цикорій), полин, деревій та будяк-пристрітник, що захищав від лихого ока. Квіти мали не лише оберегове, а й практичне значення: волошки та чорнобривці після освячення додавали у воду для купання, щоб захиститися від хвороб, а відваром із чорнобривців лікували жовтяницю. Традиції формування «маковійчика» вражають своїм регіональним розмаїттям: на житомирському Поліссі до букета обов'язково додають городину (невеличку морквинку, маленькі качани кукурудзи, стручки гороху, квасолю та парасольки кропу), на Черкащині святили букети й вінки з квітів і колосків із запаленою свічкою, бо вважали, що «від цього квітне й процвітає все господарство», а на Поділлі святили цілий сніп із городини, трав та квітів, обв’язаний червоною китайкою, з яким урочисто обходили всю господу, хату й городи для рясного врожаю.
Після урочистої служби освячений букет несуть додому й кладуть за образи на покутті, де він зберігається аж до весни, адже вірили, що «освячене зело до всякої слабості здібне», і за потреби ним послуговувалися як ліками цілий рік. Навесні зерна маку з букета висівали на городі, а сухі квіти дівчата на Благовіщення вплітали у коси - «щоб не випало з голови волосся». Друга назва свята - Медовий Спас - пов'язана з тим, що саме в цей період пасічники починають активно вирізати та збирати мед із вуликів, освячення якого вважалося обов'язковим ритуалом для щедрого врожаю на наступний рік, а перша ложка освяченого меду вважалася чарівною - той, хто її з'їсть і загадає бажання, обов'язково дочекається його здійснення. Особливе місце на Маковея посідає святкова обрядова випічка: господині готували пиріжки й духмяні булки з маком, млинці з медом, якими щиро частували гостей, а в деяких регіонах медово-макову масу подавали окремо у макітрі для вмочування хліба. Найвідомішими традиційними стравами цього дня є шулики (старовинна обрядова страва з поламаного пісного коржа, рясно залитого медово-маковою заправкою, яку готують лише раз на рік - 1 серпня) та маківники (макорженики) - особливі коржики з товченого і приправленого медом маку, які вимішували з медовою ситою. Медовий Спас та Маковій - це свято глибокої вдячності землі за її дари, час духовного оновлення, теплих родинних зустрічей та збереження живих українських традицій. Який Маковій, таке й Успіння, а також День всесвітнього павутиння.
Щороку 1 серпня світ відзначає День Всесвітнього павутиння — свято, присвячене технології, яка докорінно змінила наше життя, відкривши безмежний доступ до знань, спілкування та нових можливостей.
Саме Всесвітнє павутиння (World Wide Web) зробило Інтернет зручним і доступним для мільйонів людей. Сьогодні достатньо лише кількох кліків, щоб знайти потрібну книгу, прочитати наукову статтю, відвідати віртуальну екскурсію музеєм, поспілкуватися з друзями або навчатися з будь-якої точки світу.
Для бібліотек вебпростір став справжнім містком між читачем і знаннями. Електронні каталоги, цифрові бібліотеки, онлайн-заходи, віртуальні виставки та електронні книги допомагають зробити інформацію доступною незалежно від відстані.
У День Всесвітнього павутиння варто згадати, що найцінніший ресурс Інтернету — це не лише інформація, а й уміння критично її оцінювати, перевіряти джерела та відповідально користуватися цифровими можливостями.
Постаті, що творили українську державність 
та сучасна книга Віталія Полозова «Капелан», яка розповідає про незламність духу українців у час війни. Вони стали символами боротьби за незалежність, утвердження національної ідеї та створення української держави. Їхні життя були сповнені мужності, самопожертви й віри у вільне майбутнє України.
Запрошуємо до бібліотеки відкрити для себе сторінки нашої історії, відчути силу українського духу та ще раз переконатися: пам'ять про тих, хто боровся за Україну, живе в книгах і наших серцях.
Пам'ятайте, щоб цінувати. 
Бережіть історичну правду та передавайте її наступним поколінням.
Нові книги духовної мудрості — вже в нашій бібліотеці! 
Сьогодні святкує свій 61-й день народження Джоан Ролінґ — одна з найвідоміших письменниць сучасності і авторка феноменальної серії романів про Гаррі Поттера. Символічно, що сьогодні день народження і в самого Гаррі Поттера: за сюжетом книжок він народився 31 липня 1980 року, тож нині йому виповнюється 46 років.
Окрім "поттеріани", Джоан пише детективи під псевдонімом Роберт Ґалбрейт, активно займається благодійністю та підтримує молодих письменників.
Її твори доводять: магія існує — у словах, у дружбі, у вірі в себе.
30 липня — Міжнародний день дружби 
