«Сім’я — це там, де читають разом»

                                                          

З Днем Сім’ї, Україно!

Нехай у кожному домі панують любов, мир, тепло та щасливий дитячий сміх. Бережіть своїх рідних, цінуйте кожну мить разом і даруйте одне одному турботу та добро. Сильна родина - це сильна Україна!  Сім’я - це найдорожчий скарб у житті людини. Це тепло рідних сердець, підтримка у важкі хвилини, щирі обійми та любов, яка зігріває душу щодня. У цей прекрасний День Сім’ї бажаю кожній родині миру, Божого благословення, затишку, взаєморозуміння та щасливих моментів разом. Нехай у ваших домівках завжди панують любов, добро, щирі посмішки й дитячий сміх. Бережіть своїх рідних, цінуйте кожну мить поруч і нехай сімейне вогнище ніколи не згасає. З Днем Сім’ї!Нехай Господь оберігає кожну українську сім’ю, дарує здоров’я та мирне небо над головою!

Кажуть, що щастя будується з маленьких моментів. Один із таких — це коли в домі тиша, кожен тримає в руках цікаву книгу, а потім ви навперебій обговорюєте прочитане.

Для мами — Книги про жіночу силу, затишок, психологію та натхнення. Те, що допоможе відпочити душею та знайти час для себе.

Для тата — Захопливі детективи, історичні пригоди, біографії сильних особистостей та книги, що заряджають на успіх.

Для підлітків — Про перше кохання, пошук себе, фантастичні світи та те, як бути крутим у сучасному світі. Жодних нудних нотацій — тільки драйв!

Для дітей — Казки, що оживають, пригоди звірят та яскраві історії, які так весело читати разом з батьками перед сном.

Зробіть спільне читання своєю новою суперсилою і знаходьте у нас книги під будь-який настрій і смак.

"❤️‍ 14 травня — День вшанування Праведників народів світу"

 

14 травня 2021 р. Україна вперше відзначила День пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни. У цей день в 1948 р. була проголошена незалежність Ізраїлю, як єврейської держави. Це день вшанування людей, які, ризикуючи власним життям, допомагали євреям уникнути нацистського геноциду. За кількістю Праведників народів світу, які рятували євреїв під час Голокосту, Україна - на четвертому місці з понад 50 країн. Понад 2,6 тис українців отримали це високе звання. 

Першою це звання отримала українка Олена Вітер (сестра Йосифа) - настоятелька греко-католицького монастиря, членкиня Організації Українських Націоналістів, політв’язень радянських таборів.

Маловідоме широкому загалу ім'я "Праведниці народів Світу" - Олександри Шулежко (1903-1994). У роки Другої світової війни вона, ризикуючи своїм життям і двох своїх дітей, врятувала від голодної смерті 102 дитини, з них 25 - єврейських дітей. На Черкащині її називають "черкаським Шиндлером". Її чоловіка - священника УАПЦ репресували в 1937 р. 

Серед Праведників нвродів світу - Блаженніший священномученик Климентій Шептицький, о.Омелян Ковч, який рятував євреїв від нацистів і загинув у концтаборі "Майданек", харківський біолог Федір Вовк, який ховаючись від сталінських репресій переїхав до Нікополя і вступивши до ОУН, під час німецької окупації рятував євреїв з дружиною Єлизаветою Шкандель.

Водночас, тисячі українців-рятівників євреїв досі залишаються невизнаними і невідомими, про це говорить Український інститут Національної пам'яті. Серед них і митрополит Андрей Шептицький. Він керував операцією з порятунку більш ніж 150 єврейських дітей у роки Голокосту, не лише давав накази переховувати єврейських дітей у монастирях, але й забороняв їх хрестити, щоб зберегти їх для єврейського народу.

Вшануємо пам’ять тих, хто, ризикуючи своїм життям і життям рідних, допомагав рятувати євреїв у роки Голокосту.

"Василь Стефаник – майстер правди і болю українського народу"( літературний портрет)

 

Василь Стефаник –одна з найяскравіших постатей української літератури, неперевершений майстер психологічної новели, яка й досі звучать сильно, проникливо й по-справжньому по-українськи. 

Письменник народився у селянській родині, тому добре знав нелегке життя простого народу. У своїх творах він правдиво змальовує людські страждання, самотність, еміграцію, материнський біль і трагедії селянського життя. Його новели – це короткі, але надзвичайно глибокі й сильні емоційні сповіді, що торкаються найглибших струн душі. У кожному рядку – біль розлуки, важка праця, любов до рідної землі та незламність людського духу. Він умів кількома словами передати те. Що інколи неможливо висловити довгими розповідями.

Особливе місце у його творчості займають твори «Камінний хрест», «Новина», « Кленові листочки», у яких автор майстерно передав драму людського існування та силу українського характеру. Його слова і сьогодні звучать щиро і актуально, нагадуючи про вічні цінності – людяність, співчуття, любов до рідного краю та незламність духу.

 Основні теми твору:

• еміграція українців
• важка селянська праця
• любов до рідної землі
• людський біль і безвихідь
•  розлука з домом та родиною.

Символіка камінного хреста - це пам'ятник важкому життю Івана

знак духовної смерті людини, що залишає рідний край і символ страждання всього українського народу.

 Твір написаний у експресіоністичному стилі, де автор через емоції, уривчасті діалоги та сильні образи передає внутрішній біль героя, а мова  твору насичена народними висловами та глибоким психологізмом.

Василь Стефаник тонкий знавець людських переживань і співець нелегкої селянської долі, чиє слово пронизане глибокою любов’ю до людини та рідної землі, а його творчість - це духовна спадщина нашого народу.

"Корифей української прози-Панас Мирний"(бібліознайкам на замітку)

                                                  У мене одна думка – як би то нашу красну мову так  високо підняти, як підняв її Шевченко в пісні.     

А чи я це зроблю, чи хто другий – для мене байдуже.

                                                                                                                             Панас Мирний

У прекрасну чарівну пору, коли все навкруги оживає і милує око буйним цвітом дерев, коли чути дивний спів солов’я – 13 травня 1849 року народився Панас Якович Рудченко, відомий світові як Панас Мирний, класик української літератури.
Пропонуємо деякі цікаві факти з життя видатного українського письменника Панаса Мирного:

– Панас Якович Рудченко народився 13 травня 1849р. у м. Миргород на Полтавщині. Саме від назви цього міста, як вважають літературознавці, і походить його псевдонім Мирний.

– Батько Панаса Рудченка був бухгалтером і вважав, що всі його сини повинні стати чиновниками. «Держслужба – це вірний шматок хліба! – вважав Яків Григорович Рудченко.

– Мати, Тетяна Іванівна, розмовляла з дітьми тільки українською мовою. Він залюбки слухав пісні та легенди, які розказувала йому бабуся Оришка. Тому українське слово, українська пісня, українські звичаї оточували майбутнього письменника змалку.

– За майже п’ятдесятирічну чиновницьку діяльність Панас Мирний отримав чин дійсного статського радника, що дорівнювало генеральському чину в армії.

– Але справжнім покликанням для Панаса Мирного була літературна діяльність. Вдень він сумлінно ніс службу, а свої твори складав ночами.

– Оскільки за часів Панаса Мирного українську мову було заборонено, та й писав він про долю українського народу, то його твори під псевдонімом виходили тільки за кордоном. Найвідоміший твір «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» був виданий у Женеві. Книгу в Україну переправляли нелегально через кордон і поширювали конспіративно.

– Важко знайти в історії літератури автора скромнішого й вимогливішого до себе, аніж Панас Мирний. Упродовж всього життя, ставши вже й видатним майстром, оберігав таємницю свого псевдоніма, уникав слави.

– В житті письменника була цікава історія, як широка громадськість дізналася, хто такий Панас Мирний. У квітні 1892р. в Полтаві була прем’єра п’єси Панаса Мирного « Лимерівна», головну роль в якій грала неперевершена Марія Заньковецька. Вистава пройшла з великим успіхом. Глядачі під овації почали вимагати: «Автора! Автора!» Зачарований грою талановитої актриси, зворушений до сліз Панас Мирний забув про свій кодекс – зберігати таємницю псевдоніма – й піднявся на сцену, а Марія Заньковецька з поклоном подарувала йому вінок. Присутні в залі були вражені, бо автором виявився знайомий багатьом радник П.Я. Рудченко. Так Панас Мирний вперше «розсекретив» своє друге ім’я.

Після смерті письменника в Полтаві в будинку Панаса Мирного дружина разом з сином відкрили літературно-меморіальний музей.

За звичайною зовнішністю, під мундиром високопоставленого чиновника царського уряду билося серце патріота України, знавця людської душі й гарячого поборника добра і справедливості. Літературна спадщина Панаса Мирного – це унікальні для свого часу твори, що не втратили своєї актуальності і сьогодні.

Панас Мирний був одним з найбільш плідних українських письменників свого часу. З-під його пера вийшло 718 оригінальних та перекладних поезій, 9 драм, 69 великих та малих прозових творів, 40 прозових уривків без назв — усього понад тисячу творів.

Він створив не просто книжки - він показав Україну без прикрас: бідність,
несправедливість і зламані людські долі.
Саме Панас Мирний написав одні з найсильніших творів нашої літератури — «Повію», «Лихі люди», «Лимерівну», а його Чіпка з роману «Хіба ревуть воли…» став символом людини, яку саме суспільство штовхнуло у темряву.
Недарма Іван Франко сказав про Панаса Мирного:
«Він заглянув у душу чоловіка глибоко-глибоко».
А сам письменник колись написав слова, які пережили століття:
«Вся моя слава — Україна».

"Український геній сучасності Іван Марчук"

Єдиний і неповторний художник-філософ з чітким баченням нашої національної культури Іван Марчук.  Йому сьогодні - 90!
Народився на Тернопільщині у родині ткача. Навчався у Львівському училищі прикладного мистецтва імені Івана Труша та Львівському інституті прикладного мистецтва. Значний вплив на формування митця мала підпільна школа Карла Звіринського, де молоді художники знайомилися зі світовим мистецтвом і забороненими сторінками української культури.
У середині 1960-х років Іван Марчук створив власну художню техніку — «пльонтанізм», засновану на складному переплетенні тонких ліній фарби. Саме ця манера принесла йому міжнародне визнання та зробила його стиль унікальним і впізнаваним.
Через невідповідність канонам соцреалізму митець тривалий час перебував у мистецькому андеграунді та зазнавав переслідувань з боку радянської системи. Лише у 1988 році його офіційно прийняли до Спілки художників України.
Доробок художника налічує близько 5000 творів і понад 150 персональних виставок у різних країнах. Його роботи експонувалися у Києві, Парижі, Берліні, Варшаві, Брюсселі, Анкарі, Празі, Бангкоку, Римі та багатьох інших містах.
Серед найвідоміших циклів митця — «Голос моєї Душі», «Шевченкіана», «Біла планета», «Пейзажі», «Кольорові прелюдії», «Погляд у Безмежність», «Віденські рапсодії». За цикл «Шевченкіана» художник отримав Національну премію імені Тараса Шевченка.
У 2007 році британська газета The Daily Telegraph включила Івана Марчука до списку «100 геніїв сучасності». А у 2024 році його картину «Зійшов місяць над Дніпром» продали на аукціоні за рекордну для сучасного українського мистецтва суму — 250 тисяч доларів.
Після початку повномасштабного вторгнення митець працював у Відні, де створив сотні нових робіт і представив масштабні виставкові проєкти. Його мистецтво продовжує бути потужним голосом української культури у світі. Іван Марчук створив майже п’ять тисяч картин, але й сьогодні продовжує працювати. Щоправда, не в Україні, де триває велика війна, а за кордоном.

Многая літа, Іване Степановичу! Дякуємо за Ваше мистецтво, яке стало частиною культурного коду України.

Пейзаж «Золота ніч», написаний Народним художником України Іваном Марчуком в 1981 році, полотно пішло з молотка за 96,8 тисячі доларів.

" Мами - українки, роду берегині"(привітання)

Мама - це перше слово, перша ніжність, перша казка й перша любов в житті кожної людини.  У цей світлий день бібліотека вітає усіх матерів чиї руки дарують тепло, серця оберігають, а мудрість веде крізь роки. В бібліотеці мама живе на сторінках книг - у добрих колискових, у щирих спогадах і у теплих родинних читаннях.

Отже запрошуємо читати разом, берегти сімейні традиції та дарувати одне одному час і любов.

Мама - це ніжність у погляді, тепло в долонях і сила, що підтримує у найважчі миті.Її любов - безумовна, її турбота - безмежна, її серце - завжди поруч, навіть на відстані. Українські мами сьогодні - це символ незламності. Вони підтримують, вірять, допомагають, тримають родину і країну своїми тихими молитвами та великою любов'ю. Низький уклін кожній Мамі, яка чекає, любить і вірить у швидке повернення сина додому.

З Днем Європи

Сьогодні ми разом із європейською спільнотою будуємо майбутнє, у якому панують повага до людини, право на свободу та сила єдності. Для України Європа - це не тільки географічний простір, а й свобода, демократія, гідність, взаємопідтримки та прагнення до мирного майбутнього. Нехай мир, злагода та спільні цінності допомагають нам долати всі труднощі й впевненого рухатися вперед.

"В серцях і книгах пам'ять про війну"

 

Цей день нагадує нам про те, що мир та свобода були отримані важкими зусиллями та великими жертвами наших предків. Ми маємо пам'ятати ці жертви та поважати тих, хто відстояв нашу свободу та незалежність. Низький уклін, вічна пам’ять і слава визволителям, котрі зі зброєю в руках захистили свободу і незалежність нашої країни.

Пам'ять про війну живе не лише у пам'ятниках і датах, а й у книгах- щирих, болючих і правдивих. 8 та 9 травня - це дати, які навіки залишаться в історії людства і ми вшановуємо усіх, чиї долі обпалила Друга світова війна, згадуємо героїзм, втрати та ціну миру, а книги допомагають нам зрозуміти трагедію минулого і відчути силу людського духу та усвідомити, наскільки крихким є мир. Цей день нагадує нам про те, що мир та свобода  були отримані важкими  зусиллями та великими жертвами наших предків. Ми маємо пам'ятати ці жертви та поважати тих, хто відстояв нашу свободу та незалежність. Низький уклін, вічна пам’ять і слава визволителям, котрі зі зброєю в руках захистили свободу і незалежність нашої країни.

        

На жаль, гасло «Ніколи знову» не має жодного значення для країни, що вирішила повторити жахливі події Другої світової війни і посягнула на нашу територіальну цілісність. Третій рік поспіль українці проводять цю памʼятну дату в умовах сучасної повномасштабної війни росії проти України, яку називають найбільшою війною в Європі з часів Другої світової. Хоробрим українцям знову доводиться боронити свій рідний дім ціною свого життя. Історія нас вчить, що український народ перемагає тоді, коли ми єдині, соборні, діємо разом і захищаємо те, що нам дороге. Отже, перемога буде неодмінно за нами бо ми боролися,боремося і тому поборемо!

"БібліоGame: територія гри і знань"(корисне дозвілля в бібліотеці)

Бібліотека - це не лише книги, а ще й простір зустрічей, ідей і живого спілкування. Запрошуємо провести час цікаво та з користю у нашій бібліотеці в ігровому куточку. Це також чудова можливість відпочити від гаджетів, провести час із друзями чи родиною і врешті знайти нові знайомства.

Настільні ігри - це сучасний і дієвий спосіб зробити простір живим. інтерактивним і привабливим для різних вікових  груп. Вони поєднують відпочинок, навчання і спілкування, а ще це чудовий спосіб залучити дітей до спільного проведення часу, розвивати логічне мислення, навички комунікації та просто весело провести час.

Сьогодні в нашій бібліотеці відбулася зустріч юних любителів настільних ігор. Такі зустрічі допомагають створювати нові соціальні зв’язки та популяризують культуру читання через інноваційні форми дозвілля.

Що це дає бібліотеці:

• cтворює атмосферу відкритості і довіри
• залучає дітей, підлітків і дорослих
• розвиває логіку,пам'ять, комунікацію
• формує спільноту постійних відвідувань

Чекаємо на вас у будь-який час.

"Генрик Сенкевич та його літературний маніфест польського патріотизму"(літературний калейдоскоп)

Кажуть, що справжня література — це не лише літери на папері, а здатність автора лікувати душі цілих народів. 5 травня виповнюється 180 років від дня народження Генрика Сенкевича (1846- 1916) — людини, яка стала голосом польської нації та першим її Нобелівським лауреатом, чия творчість поєднує історичну правду, глибокий патріотизм і яскраву художність.

Історична епопея:  " Вогнем і мечем", "Потоп", "Пан Володиєвський" - це його знаменита " Трилогія", де оживає боротьба Польщі за свободу. І хоча ми, українці, часто ведемо з Сенкевичем складний внутрішній діалог щодо сторінок нашої спільної історії у «Вогнем і мечем», неможливо не захоплюватися тим, як пристрасно він змалював наші степи, козацький дух та несамовиту відвагу.

Світовий шедевр: " Quo Vadis" роман про ранніх християн у Римській імперії, що приніс  автору світове визнання. а читаючи її ми відчуваємо жар пожеж, чуємо шепіт перших християн і разом із героями шукаємо відповідь на вічне питання: куди ж ми йдемо?

Пригодницька та соціальна проза:  " У пустелі та в хащах" - захоплива історія пригод, "Янко-музикант" - зворушлива доля таланту

Теми його творчості-це боротьба за свободу і гідність:                                                                    

   Сила духу та віри.                                                                                                                               Історична пам'ять народу.                                                                                                             Моральний вибір людини.

Сенкевич писав свої твори в час, коли Польща була поділена між імперіями, тому його література стала джерелом національного піднесення і віри в відродження.

Його творчість - це мозаїка епох, характерів і почуттів, що складається у яскравий калейдоскоп людської історії та душі. Сьогодні, через 180 років, його тексти не вкрилися пилом. Вони дихають пригодами, пахнуть порохом і вчать нас, що навіть у найтемніші часи світло обов’язково переможе.

Згадаймо сьогодні великого майстра. Можливо, саме зараз час відкрити його книгу, щоб знайти в ній трохи тієї самої сили для власного серця.