"Майстер історичного роману" (літературний портрет)

Історичному романісту, громадському діячу, лауреату багатьох літературних премій та державної премії імені Тараса Шевченка, Герою України 27 травня виповнилося б 97 років. Народившись на Прикарпатті в родині вчителя, він змалечку ввібрав любов до рідного слова та глибокий інтерес до минулого свого народу. 

 Його твори- це не просто сторінки історії, а живі голоси епох, сповнені боротьби,честі, любові до України та незламного духу нашого народу. Роман Іваничук(1929–2016) залишив по собі багату літературну спадщину: романи "Вогненні стовпи","Мальви","Вода з каменю", "Манускрипт з вулиці Руської","Черлене вино",  та багато інших, що стали справжніми перлинами української літератури і сьогодні вчать нас пам'ятати про своє коріння, берегти національну гідність і любити Україну.

Його проза унікальна тим, що вона не просто художньо відтворює історичні події різних епох - від козаччини та опришківського руху до інтелектуального життя Галичини, - а й глибоко досліджує психологію українця, питання національної пам'яті, зради та вірності своїм корінням. У радянські часи його знаменитий роман «Мальви» зазнав жорстокої критики з боку тогочасної влади за «ідеологічні помилки» та прихований патріотичний підтекст, проте це лише підтвердило велику духовну силу його творчості, яка виховувала цілі покоління свідомих українців.

 Роман Іваничук  також активно займався викладацькою діяльністю, був професором Львівського університету, брав безпосередню участь у відродженні української державності на зламі 1980–1990-х років як один із засновників Товариства української мови імені Тараса Шевченка та Народного Руху України, а згодом - як народний депутат.

Письменник залишив по собі колосальну літературну спадщину, яка вчить любити свою історію, шанувати рідну культуру та безкомпромісно боротися за національну ідентичність. 

 Пропонуємо бібліотечну добірку творів, у яких оживає українська історія, боротьба та пам'ять поколінь і запрошуємо до читання в нашу бібліотеку.

Тетралогія «Вогненні стовпи» (2006) — це перший в Україні художній твір про історію Української Повстанської Армії (УПА), який, за висловом самого письменника, став спробою «художнього осмислення драматичної історії останніх наших збройних змагань за незалежність». Події твору розгортаються на Прикарпатті, де в горнилі військових дій ворожих армій народжується нова ґенерація українців, здатних захистити свою честь, родину й рідну землю. У центрі тетралогії — розповідь про сім’ю Івана Шинкарука, про участь його синів — та доньки вчительки Юлії у боротьбі за самостійну Україну.

"Мальви"- роман про долю України в умовах поневолення. Через людські трагедії та вибір між свободою і зрадою розкривається глибока історична правда.

"Орда" - твір , що відтворює епоху татаро-монгольської навали. Це історія про спротив, виживання та незламність українських земель.

За роман «Манускрипт з вулиці Руської» (1979) Іваничук отримав премію імені А. Головка. Змалювавши у цьому творі в яскравих подробицях картини міського життя кінця ХVІ — початку ХVІІ століть, автор воскрешає перед читачем середньовічний Львів, Львів періоду перших братських шкіл, в яких зароджувалися ідеї визвольної війни майбутньої Хмельниччини.

                                 

Роман «Журавлиний крик» присвячений подіям, які відбувались у переломні часи української історії. Остаточна ліквідація гетьманства, знищення Запорозької Січі, спроба гайдамаків під проводом Івана Гонти та Максима Залізняка відродити втрачену українську державність, утвердження Катерини ІІ на престолі московської імперії, розгром повстання Пугачова.Вражає глибина пізнання автором історії того часу. Читач переноситься від простих селян до царського двору, з Соловків до революційної Франції. 

Роман «Черлене вино» (1976), відтворює події першої половини XV століття — героїчну оборону останньої твердині Галицько-Волинського князівства — Олеського замку, маленького острівця народної волі. Через образи сміливого ратоборця Івашка Рогатинського, скомороха Арсена, гончаря Микити автор змальовує запеклу боротьбу підневільного люду, що кинув виклик можновладній шляхті.

Роман «Вода з каменю» присвячений Маркіяну Шашкевичу (1811—1843) — українському поетові, релігійному та громадському діячеві, натхненникові національного пробудження Галичини, засновникові нової української літератури у Західній Україні, який захищав право на існування української мови, виступав за її рівноправність з польською мовою, робив усе, щоб зберегти рідну культуру. Його справу продовжив Іван Вагилевич (1811—1866) — герой роману «Саксаул у пісках».

Роман «Бо війна — війною...» (1989) — це розповідь про складний життєвий шлях галичанина, якому довелося пройти через Першу світову війну, еміґрацію, повернення на Україну і репресії 1930-х років.  Автор змальовує останні дні життя і смерть І. Франка; на сторінках роману постають М.Хвильовий, Лесь Курбас, С. Рудницький, О.Олесь та інші представники цвіту української нації; а також оживає побачена очима першопрохідців краса Північного полюсу.

"Річниця битви під Корсунем!"( цей день в історії України)

Битва під Корсунем (25–26 травня 1648 року) — це одна з найвидатніших перемог українського козацько-татарського війська під проводом Богдана Хмельницького та Тугай-бея над армією Речі Посполитої. Вона закріпила успіх першого тріумфу під Жовтими Водами та стала другим етапом Національно-визвольної війни.

Пам'ятаємо, шануємо і пишаємось нашими славними предками. Сьогодні ми згадуємо подію, яка змінила хід української історії та заклала фундамент козацької держави. 26 травня 1648 року українське військо під проводом гетьмана Богдана Хмельницького, у союзі з кримськими татарами, ущент розгромило армію Речі Посполитої під командуванням Миколи Потоцького.
Ця битва стала другим масштабним тріумфом козаків у Національно-визвольній війні (після Жовтих Вод) і остаточно довела: українці здатні перемагати найсильніші імперії свого часу.
Чому Корсунська перемога така важлива?

• Блискуча тактика: Хмельницький перехитрив ворога, заманивши польське військо у пастку в урочищі Горохова Діброва. Штучні завали, рови та раптовий удар козацьких загонів не залишили ворогу жодного шансу.
• Повний розгром: Уся коронна армія була знищена або взята в полон, включно з обома гетьманами — Потоцьким і Калиновським.
• Звільнення земель: Ця перемога відкрила шлях для потужного загальнонародного повстання по всій Україні.

«Не в силі Бог, а в правді!» — козацька мудрість, яка пройшла крізь століття і залишається нашим головним гаслом сьогодні. Минуло майже чотири століття, але вороги та методи не змінюються. Як і тоді, сьогодні українські воїни стоять на захисті своєї землі, свободи та незалежності. І як і тоді — перемога буде за нами, бо за нами правда!

Слава козацьким предкам та сучасним Героям! 

26 травня — день, коли народилися Кіборги

Саме цього дня у 2014 році розпочався перший бій за Донецький аеропорт — один із перших символів українського спротиву в російсько-українській війні.
Тоді ворог не очікував, що Україна стоятиме.
Але отримав відповідь, яку почув увесь світ.
242 дні героїчної оборони.
242 дні надлюдської витримки, мужності й боротьби.
«Кіборги вистояли — не витримав бетон».
Захисники Донецького аеропорту стали символом незламності українського війська. Разом із воїнами оборону тримали медики, волонтери, усі, хто рятував, допомагав, підтримував — ризикуючи власним життям.
Аеропорт зруйнований.
Але незламність його оборонців живе далі — у пам’яті країни, у нових поколіннях захисників, у кожному, хто сьогодні продовжує боротьбу за Україну. Пам’ятаємо кіборгів,оборонців Маріуполя, Бахмута, Авдіївки і кожного, хто стояв тоді — і стоїть сьогодні.

До цієї дати запрошуємо звернути увагу на книгу Сергія Лойка «Аеропорт» — художньо-документальний роман, створений на основі реальних подій оборони Донецького летовища.
Це книга про війну і людину на війні,про вибір, втрати і відвагу.                  

 Про тих, хто тримав — до останнього.
Читаймо, щоб пам’ятати. Пам’ятаймо, щоб вистояти.
Герої не вмирають. Слава Україні!

День слов’янської писемності і культури

24 травня в Україні відзначають День слов’янської писемності і культури — свято, яке нагадує про силу слова, цінність знань та важливість культурної спадщини. Ця дата пов’язана з іменами святих Кирила і Мефодія — просвітителів, які у IX столітті створили слов’янську абетку та заклали підвалини розвитку писемності, освіти й культури слов’янських народів.
У час цифрових технологій, штучного інтелекту та глобальної комунікації саме мова залишається не лише засобом спілкування, а й носієм національної пам’яті, культури та ідентичності. Українська мова сьогодні стала одним із символів незламності держави, а грамотність і культура мовлення — важливою складовою професійного успіху молоді.

Історія слов’янської писемності бере початок у IX столітті, коли брати Кирило та Мефодій створили слов’янську абетку для перекладу богослужбових книг зрозумілою для слов’ян мовою. Їхня просвітницька діяльність стала потужним поштовхом для розвитку освіти, літератури та науки. Саме завдяки писемності знання почали передаватися від покоління до покоління, формуючи культурний фундамент суспільства.

Сьогодні писемність — це вже не лише книжки чи офіційні документи. Слово формує громадську думку, впливає на суспільство, допомагає відстоювати свободу та правду. Молодь активно створює новий український інформаційний простір: веде блоги, розвиває медіапроєкти, популяризує українську культуру у соціальних мережах та світі.

Українська мова пройшла складний історичний шлях — від заборон та утисків до державного утвердження і міжнародного визнання. Сьогодні вона звучить у світі як мова сильної, незалежної та незламної країни. І саме молодому поколінню належить продовжувати розвивати українську культуру, науку та освіту, зберігаючи повагу до історії й водночас створюючи нові сенси сучасності.

День слов’янської писемності і культури — це не лише про минуле. Це про відповідальність за майбутнє, яке починається зі слова.

Цей день нагадує нам про величезну силу слова, яке об’єднує покоління, формує культуру та відкриває шлях до розвитку науки й освіти. Нехай любов до рідної мови, повага до історії та прагнення до знань завжди надихають вас на нові досягнення, творчі ідеї та професійні звершення.

"Україна - країна Героїв"

Героїзм — це не просто слово з підручника. Це наша жива історія, наш генетичний код і щоденний чин тисяч українців. День Героїв —це день вшанування пам'яті тих, хто впродовж століть виборював нашу свободу, і тих, хто захищає її просто зараз.

Сьогодні ми Вшановуємо всіх українських Героїв — тих, хто в різні часи боровся і продовжує боротися за свободу, незалежність і майбутнє нашої держави. Цей день було започатковане Організацією українських націоналістів (ОУН) у 1941 році. Дату обрали на згадку про вбивство лідера українського націоналістичного руху Євгена Коновальця 23 травня 1938 року у Роттердамі. Це день пам'яті та вдячності усім українським воїнам, добровольцям, медикам, волонтерам та учасникам Революції Гідності. Низький уклін кожному Герою і світла пам’ять тим, хто віддав своє життя за Україну. Ми безмежно вдячні усім, хто сьогодні наближає нашу Перемогу. Слава Україні! Героям Слава!

Гортайте сторінки нашої історії, обирайте книгу для читання та надихайтеся силою нашої нації. Ці книги — про незламність духу, відвагу та любов до Батьківщини, яка сильніша за будь-яку зброю ворога. Вони допомагають зрозуміти, чому нас неможливо зламати. Пам'ятаймо минуле, шануймо теперішнє та разом наближаймо Перемогу!

Слава Україні! Героям Слава!

"Похорон, що став вогнем спротиву"(цей день в історії України)

22 травня 1979 року Львів перетворився на місто спротиву, Україна прощалась із композитором, поетом, співаком Володимиром Івасюком. Поховання перетворилося у великий протест 18 травня 1979 року його тіло було знайдене повішеним у Брюховицькому лісі. Після телефонного виклику вийшов з будинку і більше не повернувся.

 Незважаючи на протидію з боку компартії і комсомолу, які вигадали того дня у Львові різні заходи у навчальних закладах та на підприємствах, люди прибули з різних міст, щоб провести в останню путь митця.

Тисячі українців їхали до Львова з різних міст, часто без квитків, переходячи з вагона у вагон, лише щоб провести в останню путь автора «Червоної рути». Людей було стільки, що вони стояли на балконах, сиділи на деревах і дахах будинків. Декому з них довелося відповісти потім за свою участь у церемонії. Автора пісень «Червона рута», «Водограй», «Я піду в далекі гори» та інших поховали на Личаківському цвинтарі.Коли ховали Володимира Івасюка — комуністична влада боялася не мертвого композитора,вона боялася людей. Від самого дому — до Личаківського цвинтаря Домовину з тілом композитора друзі несли на раменах. Вздовж дороги стояли люди, тримаючись за руки.Це був уже не просто похорон - це був мовчазний бунт українців проти системи, яка боялася навіть пісень. Особливо символічно, що портрет Івасюка несла молода дівчина у чорній борщівській сорочці — замість Софії Ротару, яка не приїхала. І в тому образі були не лише біль і скорбота, а й непокора. 

Понад сто пісень, зібрані й оброблені народні пісні, музика до вистав, камерні твори залишив після себе 30-річний Володимир Івасюк. Від часу поховання митця його творчість була неофіційно заборонена. Друзі, попри це, виконували його пісні, і «Червона рута», «Водограй» звучали на концертах і в помешканнях. Минають роки вже і радянського союзу не стало, а пісні Івасюка співають мільйони.

  

"Вишиванку одягай - Україну прославляй"(цікаві факти і історія )

День вишиванки — свято національної єдності, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу, а також об’єднати українців. Вишиванка для українця не лише одяг, не лише вбрання, яке вдягається у найважливіші дні життя або на свята. Це національна святиня, бо символізує собою і несе в собі духовне багатство, високу мудрість і традиційний зв’язок багатьох поколінь, який єднає Українців незалежно від мови, якою вони спілкуються, віросповідання чи політичних поглядів. А ще це символ приналежності до роду та нації, ознака українськості, а у наш час ще й один із символів, за яким вирізняється Українець у багатомірному, багато-вбраному глобалізованому світі. 

День вишиванки – свято, присвячене збереженню традицій українського національного одягу. Для українців вишиванка – справжня національна святиня, що символізує красу, силу, щасливу долю та родинну пам’ять, а в Україні воно було започаткований у 2006 році, коли студентка Чернівецького національного університету запропонувала своїм одногрупникам прийти на заняття у вишитих сорочках. Ініціативу підтримали і викладачі, і студенти всього навчального закладу. Кілька років свято відзначалося тільки в стінах університету, а потім ця традиція поширилася і по інших містах України.

Особливе значення має День вишиванки під час повномасштабної війни Росії проти України. Одягнена вишиванка 21 травня – символом незламності українського духу, заявою на весь світ про те, що українці – вільний народ. Незважаючи на свою багатовікову історію наша вишиванка залишається дуже модною. Жоден інший національний костюм не є таким актуальним для сучасності, як українська вишиванка. Спочатку національний одяг вдягало кілька десятків студентів та кілька викладачів факультету.Та вже протягом наступних років свято розрослося до всеукраїнського рівня. До Дня вишиванки долучилася українська діаспора по всьому світу, а також прихильники України. Навіть світові зірки полюбили українське вбрання. Так, у вишиванці були помічені Джонні Деп, Міла Йовович, Ума Турман, Холлі Беррі, Кейт Мосс, Енн Хетуей, Лана Дель Рей, Майк Тайсон, Адель, Різ Візерспун, Ніколь Кідман, Сандра Буллок, Джекі Чан, Діта фон Тіз та інші. А такі модні бренди, як Dolce&Gabbana та Valentino, взагалі випустили колекції з українськими етнічними мотивами у вишитих сукнях.

Цікаві факти про вишиванку

За словами істориків та археологів певні елементи вишиванки існували ще на одязі скіфів. Вони проживали на території сучасної України до нашої ери. За часів Київської Русі також носили вишитий одяг, а згадки про особливе вбрання русинів можна знайти в записах багатьох мандрівників. Крізь віки проніс український народ любов до вишиванки та зберіг особливі традиції її створення. Кожний регіон України може похвалитися своїми унікальними звичаями, які пов'язані з національним орнаментом на одязі.

Історію виникнення особливої української вишивки пов'язують із Трипільською культурою епохи пізнього неоліту. Трипільці були умілими гончарами, однак вони не лише робили красивий посуд з глини, але також прикрашали його спіральними візерунками. Історики переконані - такі ж символи можна було побачити і на одязі трипільців. Якщо говорити про мотиви, які зустрічаються в українській вишивці, то найдавнішими вважаються геометричні візерунки: різноманітні ромби, зигзаги, кола, хвилясті лінії, меандри, цятки тощо. Водночас використовувалися такі вишивальні техніки як пряма гладь та «ретязь» (різновид «хрестика»). Остання була особливо популярною на заході сучасної України.

В XIX столітті наступив переломний момент в історії вишиванки. Саме тоді з'являється така професія як вишивальниці. У них замовляли вишиванки для цілої сім'ї. Відтепер не треба було самим оздоблювати вбрання, адже все робили майстрині. Популяризацією вишиванки серед української інтелігенції займався Іван Франко. Саме він був першим, хто сміливо поєднував вишиту сорочку з діловим піджаком.

До слова, найбільша кількість людей у вишиванках, яка зібралась в одному місці, була зафіксована у День Незалежності в 2011 році у місті Рівному. На центральному Майдані міста тоді зібралося 6570 людей у вишиванках. Цю цифру зафіксовано у Книзі рекордів України. Наступний схожий рекорд було встановлено в 2018 році у Волновасі Донецької області, коли біля будівлі райдержадміністрації з нагоди святкування 27-ї річниці Незалежності України було презентовано рекорд України з найбільшої кількості людей у вишиванках на одній локації в зоні Операції об’єднаних сил, де в патріотичному одязі зібралося 5095 осіб і один песик.

Народні прислів’я та приказки про вишиту сорочку

·  Рукави – як писанка, а личко – як маків цвіт.

· Пізнають хлопці і в драній сорочці, аби полики вишиті.

· У наших хазяйок по сто сорочок, а в мене одна та й та біла щодня

· Хочеш сорочку мати – не треба зівати.

· До Великодня сорочка хоч і лихенька, аби біленька.

· Як неділя, то й сорочка біла.

· Як мати рідненька, то й сорочка біленька.

Народні прикмети про вишиту сорочку

· Якщо дощ намочив перший раз одягнену сорочку – на багатство.

· Якщо сорочку прогризли миші – в ногах буде слабість.

· Якщо зачепив і роздер сорочку – можеш зганьбитись.

· Не можна лишати замочених сорочок через неділю, щоб у роду не було полонених.

· Щоб бути гарним та чистим на виду, потрібно повернутися на захід сонця й утертись спиною

«Дивовижний чарівник Країни Оз» (літературні ювілеї)

Сьогодні ми святкуємо 170-річчя від дня народження Лаймена Френка Баума — людини, яку весь світ знає як «Американського Андерсена». Спитаєте чому Баум «Американський Андерсен», а тому, що він створив Країну Оз - перший суто американський чарівний світ, вільний від європейського фольклору і осучаснив жанр, прибрав зайву жорстокість і зробив історії зрозумілими для сучасних дітей.

Є книги, які відкривають двері у дивовижні світи, де оживають мрії, добро перемагає труднощі, а справжня дружба стає найбільшою силою. Саме такою є історія маленької Дороті та її друзів - Опудала, Бляшаного Лісоруба і Лева, які вирушили дорогою жовтої цегли назустріч пригодам.

Ми зібрали для вас дивовижні факти про життя того, хто навчив нас вірити в силу власних кедів (чи то пак, срібних черевичків!):

Майстер на всі руки: До того як стати відомим письменником, Баум був актором, продавцем мастила для підводних човнів, розвідником курей і навіть газетярем. Свій перший бестселер він написав лише у 44 роки!

Фемінізм у казці: Баум був затятим прихильником жіночого виборчого права. Саме тому в його книгах дівчата (як-от Дороті) — це не «принцеси в біді», а лідерки, які самі рятують друзів.

Заборонена казка: У певний період книгу намагалися заборонити в бібліотеках США, бо Дороті була... надто самостійною, а чари — «неправильними». Але справжню магію не спинити!

   Запрошуємо читачів поринути у світ фантазії, пригод і справжнього дива разом із Чарівником країни Оз. Ця чарівна книга вчить бути сміливими. добрими і вірити у себе навіть тоді, коли шлях здається не простим. А ще нагадує, що найцінніше часто знаходиться зовсім поруч - у щирому серці, дружбі  та любові до рідного дому. Запрошуємо до читання.

«Сім’я — це там, де читають разом»

                                                          

З Днем Сім’ї, Україно!

Нехай у кожному домі панують любов, мир, тепло та щасливий дитячий сміх. Бережіть своїх рідних, цінуйте кожну мить разом і даруйте одне одному турботу та добро. Сильна родина - це сильна Україна!  Сім’я - це найдорожчий скарб у житті людини. Це тепло рідних сердець, підтримка у важкі хвилини, щирі обійми та любов, яка зігріває душу щодня. У цей прекрасний День Сім’ї бажаю кожній родині миру, Божого благословення, затишку, взаєморозуміння та щасливих моментів разом. Нехай у ваших домівках завжди панують любов, добро, щирі посмішки й дитячий сміх. Бережіть своїх рідних, цінуйте кожну мить поруч і нехай сімейне вогнище ніколи не згасає. З Днем Сім’ї!Нехай Господь оберігає кожну українську сім’ю, дарує здоров’я та мирне небо над головою!

Кажуть, що щастя будується з маленьких моментів. Один із таких — це коли в домі тиша, кожен тримає в руках цікаву книгу, а потім ви навперебій обговорюєте прочитане.

Для мами — Книги про жіночу силу, затишок, психологію та натхнення. Те, що допоможе відпочити душею та знайти час для себе.

Для тата — Захопливі детективи, історичні пригоди, біографії сильних особистостей та книги, що заряджають на успіх.

Для підлітків — Про перше кохання, пошук себе, фантастичні світи та те, як бути крутим у сучасному світі. Жодних нудних нотацій — тільки драйв!

Для дітей — Казки, що оживають, пригоди звірят та яскраві історії, які так весело читати разом з батьками перед сном.

Зробіть спільне читання своєю новою суперсилою і знаходьте у нас книги під будь-який настрій і смак.