26 квітня 2026 року виповнюється 40 років з дня аварії на Чорнобильській АЕС — найбільшої техногенної катастрофи в історії людства. Вибух четвертого енергоблоку 1986 року зруйнував реактор, спричинивши викид радіації, що забрав життя ліквідаторів, змусив евакуювати тисячі людей та зробив зону відчуження пусткою на десятиліття.
Українці одними з перших відчули на собі наслідки радіаційного витоку.
Однак замість того, щоб інформувати населення про небезпеку та вживати заходи для захисту, радянська влада намагалася приховати правду, адже визнавати проблему і брати на себе відповідальність їм було невигідно. На тлі цього безжалісного рішення відбувся першотравневий парад. Тисячі людей, замість евакуації, медичної допомоги та чітких протокольних заходів безпеки — зібралися у центрі столиці (за 130 км від епіцентру аварії). Від вибуху розпочалась пожежа, яка тривала 10 днів, поширюючи радіацію.
Першими жертвами стали 30 співробітників АЕС та пожежників. які загинули від вибуху або гострої променевої хвороби у перші місяці.
А понад 160 українських сіл зникли, утворивши 30-кілометрову зону відчуження, яка сьогодні, попри небезпеку, стала унікальним природним заповідником.
Україна вшановує пам'ять ліквідаторів та всіх постраждалих. Пам'ятаємо подвиг учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС! Проте сьогодні, у час повномасштабного вторгнення росіяни продовжують небезпечні ігри з ядерним шантажем та захопленням атомних електростанцій (зокрема, Чорнобильської та Запорізької). А небезпечні сховища радіоактивних відходів стають для них полігоном бойових дій.
Світ не має допустити повторення такої жахливої катастрофи!
Пропонуємо переглянути добірку книг про Чорнобиль.
1.Чорнобиль. Пам’ять. Книга спогадів ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції з Львівщини. 1986- Львів: Дизайн-студія”Папуга”, 2016. -232 с.
2.Довгий час складалося враження, що держава не зацікавлена в тому, щоб люди дізналися всю (!) правду про Чорнобиль — багато документів, пов’язаних із ЧАЕС розсекретили лише після Революції Гідності. Також правда полягає в тому, що перше покоління, яке пережило ядерну катастрофу, витіснило її з повсякдення і власної свідомості . Мабуть, саме такі чинники пояснюють ту «мовчанку» української літератури, що запанувала після роману Володимира Яворівського «Марія з полином у кінці століття». Хоча він не міг оперувати дійсними фактами, але з прозорливістю художника відчув недомовлене офіційними джерелами. Письменник створив філософський роман-параболу, де в сконструйованому світі родини Мировичів розгортає візію ядерної трагедії. Одним із символом твору є коріння, що його неможливо вирвати із землі, а отже, є надія, що воно знову проросте, дасть пагін нового життя.
3. Український письменник Іван Драч свого часу у вірші «Поліська легенда» (1976) оспівав створення Чорнобильської АЕС. Пізніше, 1988 року, у поемі «Чорнобильська Мадонна» Драч переосмислив власні погляди на атомну енергетику, продуковану Радянським Союзом.Це було болюче прозріння, повернення до першовитоків, зосереджених в основних образах-символах – Мадонні, яка в ядерний вік набуває обрисів матері (вона колише у своїх руках хворе дитя – планету Земля) та українському Поліссі, що зберігає безліч пластів національної історії. Коли наука декларує своє безсилля перед своїми ж плодами, єдиним засобом протидії ядерному лихові лишається молитва і віра в диво.
«Чорнобильська Мадонна» — це соціально-філософська поема Івана Драча, у якій автор розкриває проблему трагедії на Чорнобильській АЕС. Опублікована спочатку в журналі «Вітчизна» у 1988-році, а потім у збірці «Храм сонця» того ж року. Вважається чи не найзначнішим твором усіх літератур на апокаліптичну тему.
4. Микульський В. Ліквідатори [Текст]: фотознімки, нариси, повісті, вірші, вінок сонетів, відгук на книгу / В. Микульський. – Львів: Плай, 2005. – 244с.: іл. Ця книга написана на реальних фактах. Тут- фотодокументи, на яких зображені ліквідатори цього страшного лиха...
5. Даєн Л. А. Чорнобиль – трава гірка : док. повість / Л. А. Драч ; худож. оформл. Ю. С. Ботнара. – Київ: Веселка, 1988. – 176 с.: іл.Ця повість про начальника воєнізованої пожежної частини Чорнобильської АЕС Леоніда Петровича Телятникова і його товаришів-пожежників, які грізної ночі 26 квітня 1986 року першими вийшли на поєдинок з вогненною стихією і погасили пожежу на станції, про людей мужніх, до кінця відданих своїй справі, своєму священному обов’язку.
Не відводьте очей від Чорнобильської катастрофи, бо її жахливі промені просякли усе людство: кого радіацією, а кого – небувалим переляком. Вона ще дуже довго сидітиме у кожному з нас і наших нащадків. Тому чим далі, тим ясніше усім нам треба розуміти: обов’язком усіх держав, усіх народів й надалі має бути щоденний, щосекундний антирадіаційний захист нашої планети, бо матінка-Земля у нас – одна….
"Культурний амбасадор" України, який пояснює наш контекст світові через літературу та публіцистику.
Найвідоміший за кордоном сучасний український письменник, твори якого перекладено понад 36 мовами. Майстер інтелектуального детективу, політичної сатири та "магічного реалізму" з українським колоритом.
Експрезидент Українського ПЕН (2018-2022), активний захисник прав письменників та свободи слова. Кавалер Ордену Почесного легіону (Франція), лауреат численних міжнародних премій (Halldor Laxness, Medicis Etrander)
Роман «Сірі бджоли»Сьогодні є одним із найточніших текстів про те, як війна змінює життя людей. Але навіть про найскладніші речі Курков пише з фірмовою іронією, що допомагає тримати ментальну рівновагу. А в свої 65 він залишається активним голосом України, чиї нові твори з нетерпінням чекають у Лондоні, Парижі та Києві.
Курков - багатогранний автор,чия бібліографія налічує понад 20 книг. Всі книги Андрія Куркова відрізняються яскравими персонажами та захоплюючими сюжетами. Серед них як дорослі романи, так і казки для дітей, за його сценаріями знімають художні і документальні фільми.
Художня проза:"Шенгенська історія","Остання любов президента", "Сірі бджоли"( вражаюча рефлексія про життя в "сірій зоні" Донбасу).
Для дітей: Неймовірні " Казки про пилососика Гошу"," Пригоди Пустомеликів та інші історії", "Школа котоповітроплавання", "Чому їжачка ніхто не гладить".
Документалістика: "Щоденник Майдану та війни"-хроніки боротьби України за свободу, що стали важливими джерелами для західного читача.
Останні роки активно пропагує українську літературу в Україні та за кордоном, організовує Дні української книги в різних регіонах нашої країни.
Сьогодні ми зупиняємось на мить, щоб почути серце планети. Земля - це наш дім, наша сила і наше коріння. Земля - це не просто місце нашого життя, а жива історія написана лісами, річками, вітрами і тишею гір. Вона терпляче приймає наші кроки, дарує воду, повітря і світло, нагадуючи, що кожен подих - це дар і нагадування про відповідальність і про те, що чисті річки, зелені ліси і ясне небо не з'являються самі по собі їх потрібно берегти щодня - у великих рішеннях і маленьких вчинках.
Бережімо кожен куточок цієї святої землі, любімо її серцем, захищаймо з вірою і дякуємо за життя кожного дня Нехай над нашою землею буде мир, нехай вона квітне, як весна, і нехай у кожному серці живе любов до рідного краю. Слава Україні!
Пропонуємо вашій увазі книгу. Ця книга- не просто про природу, вона про наше майбутнє. Про світ, де кожна крапля має ціну і про людей, які вже сьогодні живуть і спразі, також про вибір який має зробити кожен із нас.
Нехай повага до природи стане звичкою, а любов до Землі - частиною нашого життя. Бо ми не власники цієї планети, ми - її гості.
21 квітня 1597 року у Варшаві позбавили життя людину, ім’я якої боялися магнати і шепотом передавали селяни . Северин Наливайко - це козацький ватажок, який став символом незламної боротьби українців за свободу, відвагу, силу дух у боротьбі проти утисків.
Його не просто вбили. Його ламали майже рік. Катували, допитували, намагались зламати волю. Але зламати не змогли. Колись він був звичайним козаком. Але після того, як шляхтичі вбили його батька, Наливайко обрав інший шлях — шлях помсти й боротьби. Він підняв повстання, яке прокотилося Київщиною, Волинню, Поділлям і навіть Білоруссю. До нього йшли тисячі: козаки, селяни, міщани. Не лише за здобиччю — за справедливістю.
Він воював не просто проти панів. Він хотів більшого. У своїх зверненнях до короля Наливайко пропонував створити окрему козацьку територію — фактично зародок української держави ще у XVI столітті. Але, як часто бувало в нашій історії, ворог виявився не тільки зовні. 1596 рік. Табір козаків на Солониці оточений військами Станіслава Жолкевського. Голод, суперечки, виснаження. І — рішення частини старшини: здатися в обмін на життя.
Наливайка видали хоча обіцяли амністію,але після здачі почалася різанина. Більшість козаків було знищено, а Северина Наливайка відправили до Варшави у клітці. Як символ бунту, який треба показово зламати. Його мучили довго —четвертували, а відсічені частини тіла розвісили по різних місцях - щоб інші боялися. Тим не менш існує легенда, згідно з якою Северин Наливайко був спалений живцем в мідній кобилі у Варшаві за наказом самого короля. Так закінчилася історія людини, яка випередила свій час,але не закінчилася пам’ять. Бо Наливайко — це не лише про поразку. Це про першу велику спробу сказати: ми — не піддані, ми — сила. І ми хочемо своєї землі та своєї волі. І навіть через століття ця історія звучить надто знайомо.
Увічнення пам'яті Северина Наливайка
Про С.Наливайка складено безліч народних дум. Зокрема, Тарас Шевченко його згадував неодноразово у своїй поемі “Тарасова ніч”;
Національний банк України ввів у обіг монету номіналом 20 гривень із зображенням Северина Наливайка;
Ліна Костенко згадувала про Наливайка у своєму творі “Маруся Чурай”;
Микола Вінграновський написав роман “Северин Наливайко”;
Іван Ле став автором історичного роману “Наливайко”;
Сьогодні, 21 квітня, минає 210 років з дня народження Шарлотти Бронте (1816-1855) – видатної англійської письменниці вікторіанської доби,відомої своїм неперевершеним романом "Джейн Ейр", яка писала під псевдонімом Каррер Белл. Вона була надзвичайно сором'язливою, виросла в ізоляції, втратила матір у 5 років, а пізніше — всіх братів і сестер, померши молодою у 38 років. Її творчість відрізняється глибоким психологізмом та відвертістю.
Найцікавіші факти про Шарлотту Бронте:
Жахливе дитинство та школа: Після смерті матері Шарлотту з сестрами віддали до школи.
для дочок духовенства в Кован-Бріджі, де умови були жахливими: погане харчування та холод. Це середовище стало основою для опису школи Ловуд у «Джейн Ейр».
Чоловічий псевдонім: Свій найвідоміший роман «Джейн Ейр» (1847) вона опублікувала під псевдонімом Каррер Белл (Currer Bell), щоб уникнути упередженого ставлення до жінок-письменниць у XIX столітті.
Сім'я-літератори: Троє сестер Бронте — Шарлотта, Емілі та Енн — стали класиками англійської літератури, хоча всі вони померли молодими, не доживши до 40 років.
Фантастичні світи: У дитинстві Шарлотта з братом і сестрами вигадувала та записувала історії про вигадані країни (Ангрія, Гондал), створивши цілий літературний світ ще в 10-річному віці.
Сором'язливість: Шарлотта була дуже тендітною, сором'язливою та короткозорою. Вона рідко дивилася співрозмовникам в очі.
Трагічне кохання та смерть: Шарлотта вийшла заміж у 1854 році за помічника свого батька, Артура Белла Ніколлса, але померла всього через 9 місяців, будучи вагітною, ймовірно, від швидкоплинного туберкульозу.
Творчий доробок: За життя вона написала чотири романи: «Учитель», «Джейн Ейр», «Шерлі» та «Містечко»
Цитати з книги:
1. Життя надто коротке, і не варто витрачати його на те, щоб плекати в душі ворожнечу або запам'ятовувати образи. 2. Іноді одне слово може прозвучати тепліше, ніж багато слів. 3. Страшіться жалю… Жалі отруюють життя. 4. Коли ти не знаєш, чим заповнити день, поділи його на частини, кожну частину займи чимось, не сиди без діла і чверті години, десяти хвилин, п'яти хвилин, користуйся кожною миттю, роби намічене тобою методично, з суворою постійністю, - і день пройде так швидко, що ти не помітиш, як він скінчився. І ти не залежатимеш ні від кого і чекатимеш, щоб тобі допомогли провести час. Тобі не доведеться шукати ні суспільства, ні розмов, ні співчуття, ні підтримки – словом, ти житимеш, як має жити незалежна істота. 5. Золото не потребує позолоти. 6. Поважай себе настільки, щоб не віддавати всіх сил душі і серця тому, кому вони не потрібні і в кому це викликало б тільки зневагу. 7. Від чоловіків вимагається тільки одне – сила і рішучість. 8. Бути разом означає відчувати себе так само невимушено, як на самоті, і так само весело, як у суспільстві. 9. Я любила його дуже сильно – сильніше, ніж могла висловити, сильніше, ніж можна висловити словами. 10. Його присутність у кімнаті зігрівала мене більше, ніж найяскравіший вогонь.
Перу Шарлотти Бронте належать ще інші романи: "Вільєтт", "Шерлі", "Учитель". Вони приваблюють своєрідною художньою майстерностю – поєднанням реалістичного початку з романтичною традицією. Герої наділені твердими моральними принципами, сильними пристрастями, відвагою та сміливістю.
16 квітня відзначають 100-річчя від дня народження героя України, видатного музейника, ім’я якого носить Львівська національна галерея мистецтв. Він започаткував фундаментальний для української спадщини і ЛНГМ експедиційний період, що тривав у 1960-ті – 1970-ті роки Бориса Возницького.
Основу експедицій складали храми, що в ті роки часто були складами, архівами чи просто зачиненими спорудами через накази радянської влади. Зазвичай експедиції тривали декілька днів, щонайбільше – тиждень. За цей час вдавалося віднайти та врятувати безліч цінних мистецьких об’єктів, які були під загрозою нівечення чи знищення.
Борис Возницький був харизматичним лідером, який поклав усе своє життя на вівтар служіння українській культурі та її порятунку. Це не високі слова, а правда, котру усвідомлював і сам, кажучи : «Музей – моє життя», бо в житті залишався скромною та аскетичною людиною. Він бачив набагато далі, ніж більшість його сучасників, тому не завжди сприймалось і підтримувалось те, що Возницький робив і в який спосіб досягав бажаного. Мета, яку поставив перед собою стала місією, котру важко було виконати не пройшовши неторованим та ризикованим шляхом. Шляхом, на якому траплялись і помилки, і образи, й розчарування, про який згодом почав писати спогади. Навіть з тих небагатьох записів Возницького, котрі були процитовані на експозиції його посмертної виставки (квітень 2015 р.), постає могутня й глибока особистість, справжній патріот, людина з романтичною та ранимою душею, котрій дуже боліло те, що культура в Україні так і залишається десь на маргінесі її історії.
Сьогодні, згадуючи про Бориса Григоровича, вдячні йому за багаторічну діяльність у збереженні насамперед української мистецької спадщини. Завдяки його невтомній праці було врятовано тисячі творів сакрального мистецтва, а Галерея стала одним із найбільших художніх музеїв України.
Після Великодня в Україні починається особливий період — Проводи (Гробки, Радониця). Це не «сумне свято», а день світлої пам’яті: ми ділимося з померлими радістю Воскресіння і згадуємо їх із любов’ю Але тут є нюанс: кладовище — це не місце для шашликів і гучних розмов. Є прості правила, які багато хто досі ігнорує. ЩО ПОТРІБНО ЗРОБИТИ Прийти з молитвою — це головне, що справді «потрібно» душам Прибрати могилу: листя, сміття, старі вінки Запалити свічку або лампадку Принести живі квіти Замовити панахиду або просто помолитися своїми словами Священники наголошують: покійним потрібна молитва, а не їжа чи речі. ЩО КАТЕГОРИЧНО НЕ ВАРТО РОБИТИ Влаштовувати застілля і пити алкоголь Голосно сміятися, сваритися чи включати музику Залишати гори їжі «для покійних» Курити прямо біля могили Робити селфі на фоні могил (серйозно, це виглядає дивно) Смітити або залишати пластиковий посуд Кладовище — це місце тиші й поваги, а не пікніка НАРОДНІ ПРИКМЕТИ — На кладовище краще йти до заходу сонця — Не варто скаржитися біля могили — «щоб не накликати біду» — Те, що впало на землю, краще не піднімати ВАЖЛИВО Суть Провід — не в традиціях «для галочки». Суть — у пам’яті.
Чевергова сіль вважається одним із найсильніших домашніх талісманів, який здатний притягувати в дім удачу, захищати від недоброго ока та допомагати в одужанні. Що це означає Це не просто приправа, а справжній енергетичний щит для вашої родини. У народі вірять, що вона приносить мир, допомагає помирити тих, хто у сварці, та очищує простір від усього лихого. Її використовують протягом усього року: потроху додають у їжу, коли хтось нездужає, або насипають у маленькі мішечки та кладуть біля порогу для захисту оселі. Коли готувати Головний час — це ніч з середи на четвер або ранок Чистого четверга. У 2026 році це буде 9 квітня. Саме цей день вважається найбільш вдалим для створення такого оберега. Як приготувати Процес приготування потребує лише зосередженості та спокою. Інгредієнти: Велика кам’яна сіль — 1 кілограм. Житнє борошно — 5-10 столових ложок (або цілий буханець житнього хліба, розмочений у воді). Додатки за бажанням: сушені трави (м’ята, чебрець, кропива). Покрокова інструкція: * Змішайте сіль з борошном (або розмоченим хлібом) у чавунній сковорідці чи керамічній формі. * Поставте суміш у розігріту піч або духовку (приблизно 200-250 градусів). * Смажте сіль, поки вона не стане чорною. Важливо постійно помішувати дерев’яною ложкою за годинниковою стрілкою. * Під час процесу думайте про світлі наміри, злагоду та здоров'я вашої родини. * Коли сіль почорніє, вийміть її, дайте повністю охолонути та пересипте у скляну банку або полотняний мішечок. Готову сіль зберігають за іконами або у затишному місці увесь рік. Вважається, що її присутність в оселі дарує спокій та відганяє негаразди. Нехай цей оберіг принесе вашій родині тільки добро!
Бережімо кожен куточок цієї святої землі, любімо її серцем, захищаймо з вірою і дякуємо за життя кожного дня 
Нехай над нашою землею буде мир, нехай вона квітне, як весна, і нехай у кожному серці живе любов до рідного краю. Слава Україні! 
Прийти з молитвою — це головне, що справді «потрібно» душам
Священники наголошують: покійним потрібна молитва, а не їжа чи речі.
ЩО КАТЕГОРИЧНО НЕ ВАРТО РОБИТИ
Влаштовувати застілля і пити алкоголь
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
ВАЖЛИВО
