З прийдешнім Новим роком!

  Новий рік — свято, на яке чекають і дорослі, і діти. Хоча сьогодні через війну святкового настрою практично немає, надія на світле майбутнє та здійснення бажань все ж жевріє в душі кожного українця.                            

 Ми нація нескорених та загартованих Воїнів, хочу привітати Вас з наступаючим 2025 роком, а новонароджений Ісус наповнить Ваші душі світлом і вірою у перемогу і нехай усі наші воїни, які щодня боронять нас та весь світ, якнайшвидше повернуться  цілими і неушкодженими до своїх родин, а в Україні запанують мир і спокій.

 Бажаємо Українцям терпіння та наснаги в новому році, ніколи не здаватися у всіх своїх починаннях, любити та берегти свої родини та свою Батьківщину. Дякуємо за підтримку та віру в ЗСУ.

Щедрик – мистецтво, що стало зброєю

 Геніальний твір Миколи Леонтовича, який підкорив увесь світ, народився у Покровську. Сьогодні це місто Донеччини майже вщент знищене ворожими військами. Але "Щедрик" продовжує звучати, як голос незламної України. На передовій воїни Сил спеціальних операцій ЗСУ грають Щедрик, серед вибухів та боїв доводячи: мистецтво – це теж зброя. У Києві оркестр виконує Щедрик на станції метро, а десь у бліндажі звучить флейта, передана з евакуації. Це більше, ніж просто мелодія – це голос вільної нації.                                                                                                                                                                               

 З Різдвом Христовим, Україно і весь вільний світ!

"Головна окраса українська Різдва" (народознавчий калейдоскоп)

Дім по-особливому затишний на Різдво: сповнений пахощів святкових страв та випічки, вогників гірлянд та свічок, запаху хвої, шуму балачок та сміху чи навпаки благоговійної тиші. Таким ми пам’ятаємо свято з дитинства.

Тоді цього було достатньо, та тепер з розпалом війни ми потребуємо більшого – глибинних символів, які, наче якорі, допомагають укоренити і втримати відчуття свята попри гупання вибухів і погані новини. Так у когось вдома із забуття повертається Миколай, у когось на люстрі поселяється солом’яний павук, а у інших на столі чільне місце вперше займає Дідух.

Дідух був не просто декоративним або символічним елементом українського Різдва. З нього й починався Святвечір. Якщо перша зірка на небі для давніх господарів була сигналом про те, що можна сідати за стіл, то внесення Дідуха означало, що підготовка до Вілії (інша назва Святвечора) вже завершена та можна лаштувати вечерю.

З приходом християнства на терени України ця віра нікуди не зникла, а лишень трансформувалася та нашарувалася – як і самі обряди. Тож не дивно, що традицію виготовляти і шанувати Дідуха дослідники пов’язують з дохристиянськими часами. Не дарма ж ще однією з назв Дідуха є Коляда – бог зимового сонця у язичників або ж у народознавстві богиня, що народила зимове сонце.

Давні українці свято вірили в духів. Душі померлих супроводжували їх упродовж всього життя, могли оберігати чи карати та завдавати шкоди. У цій прадавній вірі був один важливий і цінний момент: з духами можна було домовлятися і на це була спрямована левова частка усієї народної обрядовості.

Рай-Дідух найчастіше мав одну велику або три "ноги" – опори, на яких стояв сам сніп. Інколи їх могло бути 5 або ж 7. Колосся зв’язували разом джгутом із соломи або плетеними з соломи мотузками-косами.

У Дідуха могло бути кілька ярусів-поверхів. Щодо їх символічності (як і символічності кількості ніг) є багато версій. В одних йдеться про часи (теперішній, минулий та майбутній), в інших – про "світи" (земний та потойбічний), у пізніших, пов’язаних з християнством – символи Отця, Сина та Святого Духа.

Книга знаменитого українського етнографа Василя Скатуравського найбільш повне зібрання календарних свят українського народу. Автор щедро ділиться з читачем своїм знанням духовної культури нашого народу, традицій, фольклору, що сягає тисячоліть. Висока моральність предків, щира приязнь у стосунках, взаємодопомога, тонкий естетичний смак і культ пращурів - все це гідне наслідування нинішними поколіннями. 

                                                  

"Немає більшого болю"(презентація книги)

  У своїй новій книзі " Мама" Марія Матіос розповідає історії п’яти жінок. Усі вони — різні, у кожної своя доля, але об’єднує їх одне — найстрашніше, що може спіткати маму, — втрата єдиного сина. Кожна переживає горе по-своєму, а разом вони доповнюють одна одну і розкривають усю глибину й розпач трагедії осиро­­­тілого материнства.

  Що лишається матері, коли життя забирає в неї найцінніше — власну дитину, й вона опиняється в прірві відчаю й безсилля? Де вона бере сили не збожеволіти від невимовного болю і вселенської скорботи, які вже навічно оселились у її серці?

   Це — важка, драматична книга і неможливо не співчувати її героям, як неможливо не звернути увагу й на гострі питання, які порушує відома українська письменниця у своїй найновішій книзі.

"Найкраща Армія світу" (подяка)

6 грудня — День ЗСУ і Святого Миколая і тому, це важливий день для кожного українця, адже саме в цей день ми вшановуємо мужність, силу та відданість наших захисників і захисниць.

День Збройних сил України є символом незламності, хоробрості та боротьби за незалежність нашої держави, особливо в часи, коли Україна героїчно протистоїть агресії.

Сьогодні ми вшановуємо тих, хто стоїть на передовій, захищаючи нашу землю, наше майбутнє і наші родини. Ви — приклад незламності та відданості Батьківщині. Нехай Всемогутній Бог буде вашим надійним захистом у найважчі моменти, нехай ангели завжди супроводжують вас, відводячи кулі та небезпеку. Усе, чого ми бажаємо, — це вашого щасливого повернення додому з перемогою. Ми чекаємо на вас, ми молимося за вас і знаємо, що Україна переможе, бо з нами Бог і незламна віра!                   

Святий Миколай, одне бажання - нехай повертаються додому живими і здоровими усі наші Герої.

"Доброта, це саме цінне що ми маємо" (година доброти)

 

Щиро вітаємо з Днем волонтера! Ви – справжні герої, які щодня роблять усе заради України, не шукаючи слави чи нагород. Дякую вам за вашу самовідданість, щирий патріотизм і велике серце, сповнене любові до нашої Батьківщини! Хай добро, яке ви даруєте, повертається до вас!

В наші нелегкі часи ми пишаємося людьми, які тримаються, захищають та допомагають. Головними героями, окрім воїнів, кожного дня стають волонтери, які є символом віри у людяність та незламність. Волонтери – це справжні титани, і ми розуміємо як важливо вчити дітей цінувати та розуміти їхню роль у суспільстві. Саме тому створили книгу “Варто спробувати! Роздуми про волонтерство”, яка допоможе дітям у цьому.

Авторка Саша Войцехівська легко та глибоко пояснює, хто такі волонтери і які цінності та навички потрібні для цього виду роботи. Вона також розповідає про те, як кожна дитина може стати частиною позитивних змін у світі через власну активну участь. Ця книга надихає юних читачів на дії та допомагає їм розуміти, що навіть маленькі кроки можуть мати велике значення для інших і для світу в цілому.

"В передчутті Нового року" (давні українські традиції.)

Серед зимових свят одним з найцікавіших є свято Андрія Первозванного, чи, як його ще називають у народі, Калита.  Це дуже популярне в Україні церковне свято, присвячене одному з дванадцяти апостолів. В цей день  юнаки і дівчата шукали собі пару для майбутнього подружнього життя. Звичаї та обряди в день цього святого мають дохристиянський характер: ворожіння, заклинання, ритуальне кусання калити, народні гуляння та обрядові танці.

Згідно з Біблією, апостол Андрій став першим, кого Ісус взяв в учні - саме тому він названий Первозванним. Він і його брат Симон (майбутній апостол Петро) були звичайними рибалками.

Андрій був присутній на Святій вечері та розп'ятті Ісуса, а також став свідком його воскресіння. Після вознесіння вчителя на небо став проповідником християнства і здійснив багато чудес. Зрештою Андрій прийняв мученицьку смерть на хресті, подібно до Ісуса.

Існує давня легенда, яка пов'язує Андрія з Україною. Одного разу під час своїх мандрів апостол зі своїми учнями прийшов у чорноморські степи. Піднявшись угору Дніпром, він присів відпочити й випити води на кручах. Милуючись краєвидом перед собою, Андрій напророкував, що саме тут буде побудовано велике місто, яке освятить усю землю. Через багато століть на тому місці заснували Київ.

"Ура! У нас нові книги!"(бібліотечний бенефіс)

Запрошуємо поціновувачів читання ознайомитися із новими книгами, які поповнили наш фонд.

        

Ми отримали літературу різноманітну за жанрами від сучасних українських і зарубіжних письменників і тому наші користувачі зможуть знайти для себе нову, захоплюючу книгу для читання.

Тож запрошуємо усіх охочих до бібліотеки ознайомитися з новинками та обрати літературу відповідно до вподобань.

Сподіваємось, книги подарують вам радість і задоволення від читання. 

Смуток та журба всієї України, коли втрачаємо найкращий цвіт нації!

 Сьогодні в останню дорогу громада селища Жвирка проведе  нашого Героя, який  на щиті повернувся назавжди додому.

19 листопада, в бою за Україну, її свободу і Незалежність загинув молодший сержант Андрій Пашкур,  24. 11. 1976 р. н, наш односельчанин, житель  селища Жвирка. Був призваний на військову службу по мобілізації 10 травня 2024 року. Служив у десантно-штурмовій роті військової частини А2582.

До останнього був вірний військовій присязі на вірність Українському народу, загинув у бою в Курській області. Вшануймо гідно пам'ять загиблого захисника  України, військовослужбовця ЗСУ.

Висловлюємо щирі співчуття з приводу загибелі нашого Героя батьку Володимиру Олексійовичу, дружині Надії, сину Андрію, донечці Юлії.

 

Пам‘ятаємо та молимось за його душу! Слава Україні! Героям Слава!

«Скорботна свічка пам’яті святої» (виставки-реквієми)

Пам’ять – це нескінченна книга в якій записано все: і життя людини і життя країни. Багато сторінок написано кривавим і чорним. Найтрагічнішою сторінкою історії нашого народу є Голодомор 1932-1933 років. Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Сьогодні вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років, що визнаний геноцидом українського народу.

  

Україна пережила цілих три Голодомори в ХХ столітті: у 1921-1923, 1932-1933 і 1946-1947 роках. Але на юридичному та законодавчому рівні статус "Голодомор" має лише геноцид 1932-1933 рр. Щодо подій 1921–1923 і 1946–1947 років, то вони кваліфікуються як масовий голод.

І в останні дні листопада весь український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам'ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.

Але наша пам'ять жива запаліть Свічку Пам’яті та вшануйте пам’ять померлих хвилиною мовчання.

Осінь атмосфера книжки.

Осінь наша, осінь —

Золота година,

Неба ясна просинь,

Пісня журавлина,

Бабиного літа

Довгі, білі коси...

І дорослі й діти

Люблять тебе, осінь.

А що для нас осінь? Осінь - це сухі кленові листочки, що обпадають з дерев. Це - дощові дні, коли приємно дивитися на яскраві кольори, які в цей час. особливо природні. Осінь - найромантичніша пора, коли повітря наповнене запахом дощу, мокрого асфальту і різноманітними пахощами з кав'ярень. Осінь - це любовна пора, коли закохатися дуже легко... 

          

                                                                                                                   

                 

Наталія Хаткіна "Жінка-осінь"

Буденні клопоти, романтичні спогади та... мрії...

Сентиментальність та гумор поєднуються у книзі органічно. Читач (а ще вірогідніше - читачка!) й посміхнеться, й розчулиться.

Це роман, збагачений ліричними відступами, у яких багато осіб впізнають себе.

Але найперше - це історія кохання. Кохання, яке "було, та загуло", кохання, яке ще справдиться...

                            Запрошуємо до читання книг  на любий смак.

" Революція гідності, охрещена кров'ю" (патріотичний екскурс)

Україна – це територія гідності і свободи. Боротьба українських громадян за свої права, яка одержала назву "Євромайдан", а згодом Революція Гідності, була наймасштабнішою подією в новітній історії України і логічним продовженням обстоювання прав людини та громадянина. 

Основні етапи у хронологічному діапазоні Революції гідності:

Перший етап — 21.11–29.11.2013 — початковий (мирний) етап протесту.

Другий етап — 30.11–11.12.2013 – завершення нетривалого мирного періоду Євромайдану, силовий розгін мітингарів, переростання акцій протесту в масовий протестний рух.

Третій етап — 11.12.2013–16.01.2014 — фаза активних дій на вул. Грушевського та розширення території Майдану (вул. Інститутська). Увиразнення національно-патріотичної спрямованості протестних дій.

Четвертий етап — 16.01.2014 — (18–20.02.2014 — посилення протистояння. Штурм силовиками Євромайдану, розстріл майданівців (на вул. Інститутській, Будинок профспілок), «Небесна сотня») — 22.02.2014 (втеча В. Януковича)

П'ятий етап — 22.02.2014–01.09.2017 – (незавершеність).
Особливість етапу — анексія Криму. Одночасно з подіями в Криму Росія намагалася дестабілізувати ситуацію у східних та південних областях України. Зоною бойових дій стали Донецька та Луганська області.

   

 Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою гідність, своє прагнення до свободи. 

Вистояли на Майдані - переможемо у війні.

 Слава Україні! Героям Слава!

"1000 днів незламності " ( відео-огляд)

19 листопада - 1000 днів, як у нашу свідомість увійшла повномасштабна війна.

І з цієї нагоди учні 4кл. мали нагоду переглянути відео- огляд "1000 днів війни. На шляху до перемоги". 

            

                                                                                                                                                         

 1000 днів незламності коли українці довели,що ми - нація незламних.
1000 днів сповнена болю, страху, втрат, але неймовірної сили духу .
1000 днів, які змінили кожного з нас і сьогодні ми вклоняємося пам'яті наших Героїв, які віддали життя за свободу.
Кожен з нас частина цієї боротьби і разом ми здолаємо все.
Слава Україні! Героям Слава!

А ще до нас завітав наш Воїн Матчук Віталій, який звернувся до присутніх, що цей день - це нагадування усім нам про нашу силу, про нескореність і віру в нашу перемогу.

 

"Цікаво про ґудзики" (інформина про незвичайні свята)

Щорічно 16-го листопада відзначається Всесвітній день ґудзиків. Це свято було засновано американською організацією National Button Society ще в XX столітті.

Сьогодні наше життя таке галасливе, швидке та несамовите, що ми просто не маємо часу замислитись про такі дрібниці, як маленький ґудзик. Хоча, напевно, кожен з нас застібає та розстібає хоча б один ґудзик щодня. А в гардеробі їх набереться з півсотні, а може й більше.

Були часи коли ґудзиками могли користуватися заможні громадяни і за ціною вони були прирівняні до дорогоцінного каміння. Ґудзик був своєрідним предметом розкоші, що виконував не тільки декоративні функції, але й ніс в собі певне інформаційне значення. Завдяки старанню майстрів, у світовій практиці такий виріб, як ґудзик давно став предметом колекціонування, а деякі унікальні екземпляри, навіть музейними експонатами.

Запрошуємо до читання як дітей так і дорослих.

                                          «Ґудзик», Ірен Роздобудько

Фатальна зустріч у мальовничому куточку Карпат змінила життя головного героя Дениса. Він пройшов всі кола пекла в Афганістані, але вижив. Через декілька років ми знову бачимо Дениса, але тепер він – успішний керівник рекламної компанії. Проте минуле кохання знову увірвалося в його життя, і все летить шкереберть.

У цьому романі немає смертей і катаклізмів, але трагічне непорозуміння між головними героями спричиняє драматичні події. Кожен герой цієї книги по-своєму прагне щастя та не вміє цінувати подарунки долі. А тим часом янгол грає маленьким загубленим ґудзиком…

Остап Вишня: мудрий, дотепний сміхотворець (галерея видатних особистостей)

  

Творець нових літературних жанрів - нарису- усмішки, гумористичного портрета, улюблений народом автор збірок "Чухраїнці", "Вишневі усмішки", "Зенітка", "Мисливські усмішки" Павло Михайлович Губенко народився 13 листопада 1889  році на хуторі Черва (тепер с. Грунь Сумської області) у багатодітній селянській родині 

Закінчив військово-фельдшерську школу в Києві. 1917 р. вступив на історико-філологічний факультет Київського університету, однак навчатися майбутньому письменнику судилося недовго. У добу Української революції Павло Губенко завідував медико- санітарною управою міністерства шляхів Української Народної Республіки, в 1919 р. дебютував у газеті "Народна воля", де за підписом Павла Грунського з'явився фейлетон про українські міністерства: шляхів - без шляхів, фінансів - без фінансів, військове - без війська.

Восени 1920 р. Остапа Вишню заарештували й ув'язнили в підвалах більшовицьких катівень, звідки у квітні 1921 р. його визволив В. Блакитний - головний редактор газети "Вісті ВУЦВК". Згодом Остап Вишня перейшов у газету "Селянська правда", зі шпальт якої розпочалася знаменита хода численних "Вишневих усмішок".

Життя українського селянства, його біди і кривди, мудрість, самоіронію та гумор, перекоси українізації - все це Остап Вишня висвітлював у своїх збірках "Діли небесні", "Кому веселе, а кому й сумне", "Реп'яшки", "Вишневі усмішки сільські", "Лицем до села" і багатьох інших. Цикл літературних усмішок "Українізуємось" (у 1926-1929 рр. збірка витримала шість перевидань) сповнений щирої віри у відродження національної гідності народу.

Остап Вишня виступив новатором у жанрі гумористичного портрета. Він створив іронічні "мистецькі силуети" О. Довженка, В. Василька, Леся Курбаса, Г. Юри. Пробуючи себе у драматургії, письменник переробляє класичні твори. Особливо популярною була його музична п'єса-гротеск "Вій" за М. Гоголем та М. Кропивницьким, доповнена інтермедіями і цілими картинами з реалій 1920-х рр.

У 1933 р. Остапа Вишню заарештували вдруге за сфабрикованою справою і винесли судовий вирок - розстріл, який невдовзі замінили десятирічним ув'язненням. Звільнили письменника в 1943 р., а вже за кілька місяців з'явилася його знаменита "Зенітка", яка зажила нечуваної популярності. Її читали по радіо, вона з успіхом обійшла всі фронти. Даниною митця системі, яка "дозволила" йому знову сміятися, стали збірки "Самостійна дірка", "Мудрість колгоспна", але його "Мисливські усмішки" й зараз вражають поетичною свіжістю, м'яким гумором і непідробною щирістю.

Помер Остап Вишня 1956 р. на 67-му році життя, похований на Байковому кладовищі у Києві.

Самобутній майстер сатири й гумору був людиною унікальної популярності. Його твори друкувались мільйонними тиражами, їх знали навіть неписьменні.

Міжгалактичні подорожі в країну Журналію (інформаційна година)

Дітки , а чи знаєте ви, що окрім книг у бібліотеці є багато газет і журналів?

Вони з нетерпінням чекають на зустріч зі своїми читачами. Адже на їх сторінках – багато цікавих, пізнавальних, захоплюючих розповідей, оповідань, віршів, тобто таких матеріалів, які допоможуть учням у навчанні.

І що найголовніше – періодичні видання бібліотека отримує регулярно – щомісяця, їх можна читати зі своїми батьками і друзями. 

А ще є журнали, які допоможуть змістовно і весело провести дозвілля, навчать робити цікаві речі, запропонують багато подорожей, конкурсів, вікторин. 

"Виходь у двір читати!" (книжковий майданчик)

Якщо протягом навчального року у школярів переважає "ділове читання", то влітку багато свого часу діти можуть присвятити вільному читанню навіть просто неба. Юні читачі вибрали для себе нові цікаві книги та ділилися враженнями про вже прочитані.

"Мистецтво комп'ютерних ігор"

Мало знайдеться тих, хто незнайомий з комп’ютерними іграми, хтось грає сам, хтось далекий від цього барвистого світу – ні, ні, а чув все-таки.

Граючи, ви зможете пережити всі пригоди улюблених героїв: бігати, стрибати, стріляти, розв'язувати логічні завдання і весело проводити час.

Отож швидше заходьте до нас і починайте грати в яскраві та цікаві ігри.

 Удачі!