Візитна картка



Понад Бугом розстелилось
Селище маленьке,
Жвиркою воно назвалось
Батьківщина – ненька.

Виблискують золотисті
Куполи на церкві,
Височіє гордовито
Бернардинів серце.

Лиш у Жвирці наймиліші
Вечори улітку,
Коли сонечко заходить
Далеко, за річку!

Н. Лоза



Монастир бернардинів з костелом Діви Марії (з XVII ст.)
Жвирка — (Старий Сокаль, Zhvirka) селище міського типу Сокальського району Львівської області України. Межує з містом Сокаль. Засноване 1885 року в процесі будівництва залізничної колії СокальРава-Руська. Розташоване на лівому березі річки Західний Буг.



Заснування та розвиток селища
Територія, де знаходиться селище сьогодні, була заселена ще в І тисячолітті до н.е. Про це свідчать знайдені поховання і гончарний посуд. Приблизно в І тисячолітті н.е. лівий берег ріки Західний Буг починає заселятися слов'янськими племенами, які дістали назву бужани. Членів племені об'єднували спільні заняття — рибальство, мисливство, землеробство, що сприяли значному розвитку його матеріальної культури. Про розвиток торгівельних зв'язків у цей час свідчать знайдені римські золоті монети і бронзові фігури. Приблизно в середині І тис.н.е. коли у племені бужан вже склалася своя культура, яка забезпечувалась постійниммісцем проживання, стійкими зв'язками і спільною трудовою діяльністю, йому почали загрожувати напади кочівників. Назріла необхідність укріплювати і обороняти своє поселення. Так виникли перші городища.
Те, що Сокаль з околицями, в які входило селище, існував в давньоруські часи Х-ХІ ст. свідчать залишки земляних валів на лівому березі Буга (напроти сучасного Сокаля) і срібні підвіски, знайдені в районі старого міста. Відомий дослідник А.Шнайдер, щодо первісного виникнення м.Сокаля, хоч і не підтвердженого документами, твердить: ... «на лівому надбережжі Буга, на так званих породах і Бабинцях лягла в часи заведення християнства на Русі, первісна оселя Сокаля і Бабинця, звана Щебловим».
Перший замок був дерев'яним і тому жодного сліду від нього не залишилося. На території замку розміщувались житлові та господарські будівлі і церква. В ХУ ст. замок був перебудований на кам'яний. Поступово навколо замку виникали поселення, які потім ставали містом. «По лівому боці Буга від монастиря Бернардинів до села Завишня тягнулось старе місто Сокаль», ~ твердить ретельний дослідник краю - Б.Сокальський.
Укріплений замок був важливим оплотом для стримування татарських орд. Роки 1502—1503, 1509 і 1511 відмічені розбійною діяльністю в Галичині хана Ахмета сина Менглет Гірея. Історичні документи стверджують, що в 1424 р. Сокаль одержав магдебурзьке право, а 1462 р. став повітом центром. Трагічним був для жителів Сокаля татарський напад влітку 1519 р. Дуже знищивши наш край, багатотисячна орда, яка мала чимало здобичі і вела з собою безліч узятих в ясир чоловіків і жінок, зупинилась табором біля міста, пограбувала його, вирізала всіх жителів, що не встигли втекти в ліс та дощента спалила місто разом з двома церквами і костьолом. І тільки у 1524 р. сандомирський воєвода Андрій Тенчинський переніс м.Сокаль з лівого берега на правий берег, де воно стоїть і до сьогодні.
Історичною пам'яткою того часу є монастир Бернардинів, який і до сьогодні стоїть на території селища. Він побудований у стилі ренесансу архітектором Б.Авелідесом і неодноразово був перебудований. Не обминули наше селище події визвольної війни українського народу у ХУІІ ст. У 1655 р. видатний гетьман Б.Хмельницький зупинявся на берегах нашої річки З.Буг і відвідав костел Бернардинів. З приводу цього історичного моменту католицька церква склала легенду.
У верхньому ярусі вежі костелу у 1748 р. влаштовано годинник роботи Івана Чернявського з Жовкви. У 1843 р. пожежа дуже пошкодила бернардинський костел. А наступна пожежа 1848 р. завдала великої шкоди всьому комплексу. Дуже постраждали оборонні мури з вежами, від яких залишилося лише дві.
З розвитком капіталізму в Галичині в 70-х роках XIX ст. була прокладена мостка дорога, що з'єднувала Сокаль з Ковелем та Львовом. У 1884 році через територію селища була прокладена одноколійна залізниця. У зв'язку з цим виникло невелике поселення, в якому мешкали сім'ї працівників, що обслуговували і забезпечували функціювання залізниці. Поступово поселення розбудовувалося. У 1927 р. було збудовано приміщення вокзалу залізно дорожньої станції.
З 1772 р. по 1918 р. най край перебував у складі Австро-Угорщини. У листопаді 1918 р. тут утвердилась влада ЗУНР, в 1919 р. створюється Сокальська бригада УПА, що успішно боролася з наступаючими польськими військами, г 3 осені 1920 р. починається майже 20-річний окупантський режим Польщі. Ще іі зараз проживають на території Жвирки свідки цих подій. Це воїни УГА ~ Залівський П.П. і Хома П.М.3 червня 1941 р. до 19 липня 1944 р. «господарювали» в нашому селищі шімецькі фашисти. Проживають на території Жвирки учасники другої світової війни: Апращенко М., Баев I., Гейда А., Жутковський В., Литвин В., Наташова 3., Оленич Б., Подоба О., Подлевський В., Радик М., Чаплик 1., Шульган П., Ромашв С., Мартовська М., Бабич Ю., Макару к Я., Грудзенко О. та інші. А також учасники національно-визвольного руху, воши УПА, що мужньо боролися з коричневою i червоною «чумою». Це Ролько С., Юрчук М., Галема Б. i О., Яйцо 3. i К.,Кней Г., Пограничний В., Сидор-Марно Г. та інші.

Економіка та освіта
смт.Жвирка розміщене на залізничному шляху Ковель-Львів,на його території знаходиться станція Сокаль,що значною мірою вплинуло на розвиток економічної інфраструктури. Тут знаходяться елеватор, фабрика виробництва корпусних меблів, завод залізобетонних конструкцій, бурякопункт, підприємства з виробництва м'яких меблів та виробів зі скла, агроцентр «Галнафтохім» деревообробні заклади, гуртівні будівельних матеріалів, АЗС, декілька автосервісів та магазин автозапчастин,декілька продуктових магазинів тощо. Насправді база для економічного розвитку містечка значно ширша і використовується лише частково, що спричинено складним економічним становищем у країні та нестачею інвестицій у регіон. На території смт. знаходиться середня школа І-ІІІ ступенів у якій здобувають знання 500-700 дітей та дитсадок. Також у селищі є УГКЦ Святого Духа.

Пам'ятки архітектури
На території селища розташований колишній монастир бернардинів з бароковим костелом Діви Марії (з XVII ст.). До Другої світової війни у костелі містилася ікона, яка від давніх часів вважалася чудотворною, тому костел був місцем культу Матері Божої Сокальської. Після Другої світової війни ікону було перевезено до монастиря бернардинів у Кракові, а згодом 2002 року — до санктуарію в Грубешеві, якім опікуються місцеві ченці-бернардини.
Зараз на території монастиря розміщена Сокальська виправна колонія. Монастир згорів 2012 року. На даний момент не відомо що буде з храмом або залишиться на місті виправна колонія або зроблять музей.

1 коментар: