"Один із подвижників національного відродження – композитор Віктор Матюк"( Штрихи до творчого портрету)

Матюк Віктор (1852 – 1912)– український композитор, священик, хоровий диригент, педагог, музичний фольклорист. Народився Віктор Матюк 14 лютого 1852 року в селі Тудорковичі Сокальського повіту в родині сільського дяка. Навчався в початковій школі, потім в Сокалі, а згодом у Львівській гімназії, де засвоїв основи музичної освіти. В ці роки він вивчав теорію музики і гармонію у П. Бажанськогота польського музиканта М. Гунєвича, а також ознайомився з хоровими творами Д. Бортнянського, М.Вербицького, І.Лаврівського та ін.

Після закінчення гімназії, вступає до Львівської духовної семінарії, де одразу стає диригентом хору, працює над обробками народних пісень, а також пише кілька мелодрам.
У 1882 році В.Матюк висвячується на священника, тому часу для творчості залишається обмаль. Завдяки В. Матюкові світ побачив видання для чотириголосного чоловічого складу «хорові квартети» у яких було зібрано твори галицьких композиторів М. Вербицького, І. Лаврівського, С. Воробкевича, а також його твори. 
Ці твори увійшли до збірника під назвою «Боян», який був виданий власним коштом у Ляйпцигу в 1884 року.

В. Матюк добре знався на українському мистецтві, зокрема на фольклорі та церковній музиці. Він є автором підручника з основ теорії музики (1882) та нарису з гармонії та композиції (1906). Ним укладено «Співаник церковний для шкіл народних» (1911), основу якого становить українська церковна музика.

Як композитор, В. Матюк найбільше відзначився в жанрі солоспіву, створивши майже 50 пісень, покладених на слова М. Шашкевича, В. Масляка, І. Гушалевича й А. Міцкевича. Його «Веснівка» увійшла до золотого фонду української вокальної музики, однією з перших її виконавиць була С. Крушельницька.

Важливе місце у композиторській творчості В. Матюка посідали й вокально-хорові твори, серед яких кантата «До весни», «Чом так скрито», «Крилець», «Під осінь», «Болеслав Кривоустий під Галичем», «Веснівка», кантата «Гамалія» , «Заповіт».

Його публіцистична діяльність давала змогу висловлювати думки про долю і розвиток української музичної культури в складних умовах бездержавності.

В.Матюк мав багато творчих планів. В с. Карів, він засновує і стає першим головою «Просвіти», організовує першу читальню.
На жаль, не все митцеві судилося здійснити: раптова смерть 8 квітня 1912 року перервала невтомну діяльність священника, композитора, громадського діяча В.Матюка.

Станіслав Людкевич писав, що Віктор Матюк належить до тих діячів, що «…без них був би немислимий дальний наш поступ»…