З прийдешнім Новим роком!

  Новий рік — свято, на яке чекають і дорослі, і діти. Хоча сьогодні через війну святкового настрою практично немає, надія на світле майбутнє та здійснення бажань все ж жевріє в душі кожного українця.                            

 Ми нація нескорених та загартованих Воїнів, хочу привітати Вас з наступаючим 2025 роком, а новонароджений Ісус наповнить Ваші душі світлом і вірою у перемогу і нехай усі наші воїни, які щодня боронять нас та весь світ, якнайшвидше повернуться  цілими і неушкодженими до своїх родин, а в Україні запанують мир і спокій.

 Бажаємо Українцям терпіння та наснаги в новому році, ніколи не здаватися у всіх своїх починаннях, любити та берегти свої родини та свою Батьківщину. Дякуємо за підтримку та віру в ЗСУ.

Щедрик – мистецтво, що стало зброєю

 Геніальний твір Миколи Леонтовича, який підкорив увесь світ, народився у Покровську. Сьогодні це місто Донеччини майже вщент знищене ворожими військами. Але "Щедрик" продовжує звучати, як голос незламної України. На передовій воїни Сил спеціальних операцій ЗСУ грають Щедрик, серед вибухів та боїв доводячи: мистецтво – це теж зброя. У Києві оркестр виконує Щедрик на станції метро, а десь у бліндажі звучить флейта, передана з евакуації. Це більше, ніж просто мелодія – це голос вільної нації.                                                                                                                                                                               

 З Різдвом Христовим, Україно і весь вільний світ!

"Головна окраса українська Різдва" (народознавчий калейдоскоп)

Дім по-особливому затишний на Різдво: сповнений пахощів святкових страв та випічки, вогників гірлянд та свічок, запаху хвої, шуму балачок та сміху чи навпаки благоговійної тиші. Таким ми пам’ятаємо свято з дитинства.

Тоді цього було достатньо, та тепер з розпалом війни ми потребуємо більшого – глибинних символів, які, наче якорі, допомагають укоренити і втримати відчуття свята попри гупання вибухів і погані новини. Так у когось вдома із забуття повертається Миколай, у когось на люстрі поселяється солом’яний павук, а у інших на столі чільне місце вперше займає Дідух.

Дідух був не просто декоративним або символічним елементом українського Різдва. З нього й починався Святвечір. Якщо перша зірка на небі для давніх господарів була сигналом про те, що можна сідати за стіл, то внесення Дідуха означало, що підготовка до Вілії (інша назва Святвечора) вже завершена та можна лаштувати вечерю.

З приходом християнства на терени України ця віра нікуди не зникла, а лишень трансформувалася та нашарувалася – як і самі обряди. Тож не дивно, що традицію виготовляти і шанувати Дідуха дослідники пов’язують з дохристиянськими часами. Не дарма ж ще однією з назв Дідуха є Коляда – бог зимового сонця у язичників або ж у народознавстві богиня, що народила зимове сонце.

Давні українці свято вірили в духів. Душі померлих супроводжували їх упродовж всього життя, могли оберігати чи карати та завдавати шкоди. У цій прадавній вірі був один важливий і цінний момент: з духами можна було домовлятися і на це була спрямована левова частка усієї народної обрядовості.

Рай-Дідух найчастіше мав одну велику або три "ноги" – опори, на яких стояв сам сніп. Інколи їх могло бути 5 або ж 7. Колосся зв’язували разом джгутом із соломи або плетеними з соломи мотузками-косами.

У Дідуха могло бути кілька ярусів-поверхів. Щодо їх символічності (як і символічності кількості ніг) є багато версій. В одних йдеться про часи (теперішній, минулий та майбутній), в інших – про "світи" (земний та потойбічний), у пізніших, пов’язаних з християнством – символи Отця, Сина та Святого Духа.

Книга знаменитого українського етнографа Василя Скатуравського найбільш повне зібрання календарних свят українського народу. Автор щедро ділиться з читачем своїм знанням духовної культури нашого народу, традицій, фольклору, що сягає тисячоліть. Висока моральність предків, щира приязнь у стосунках, взаємодопомога, тонкий естетичний смак і культ пращурів - все це гідне наслідування нинішними поколіннями. 

                                                  

"Немає більшого болю"(презентація книги)

  У своїй новій книзі " Мама" Марія Матіос розповідає історії п’яти жінок. Усі вони — різні, у кожної своя доля, але об’єднує їх одне — найстрашніше, що може спіткати маму, — втрата єдиного сина. Кожна переживає горе по-своєму, а разом вони доповнюють одна одну і розкривають усю глибину й розпач трагедії осиро­­­тілого материнства.

  Що лишається матері, коли життя забирає в неї найцінніше — власну дитину, й вона опиняється в прірві відчаю й безсилля? Де вона бере сили не збожеволіти від невимовного болю і вселенської скорботи, які вже навічно оселились у її серці?

   Це — важка, драматична книга і неможливо не співчувати її героям, як неможливо не звернути увагу й на гострі питання, які порушує відома українська письменниця у своїй найновішій книзі.

"Найкраща Армія світу" (подяка)

6 грудня — День ЗСУ і Святого Миколая і тому, це важливий день для кожного українця, адже саме в цей день ми вшановуємо мужність, силу та відданість наших захисників і захисниць.

День Збройних сил України є символом незламності, хоробрості та боротьби за незалежність нашої держави, особливо в часи, коли Україна героїчно протистоїть агресії.

Сьогодні ми вшановуємо тих, хто стоїть на передовій, захищаючи нашу землю, наше майбутнє і наші родини. Ви — приклад незламності та відданості Батьківщині. Нехай Всемогутній Бог буде вашим надійним захистом у найважчі моменти, нехай ангели завжди супроводжують вас, відводячи кулі та небезпеку. Усе, чого ми бажаємо, — це вашого щасливого повернення додому з перемогою. Ми чекаємо на вас, ми молимося за вас і знаємо, що Україна переможе, бо з нами Бог і незламна віра!                   

Святий Миколай, одне бажання - нехай повертаються додому живими і здоровими усі наші Герої.

"Доброта, це саме цінне що ми маємо" (година доброти)

 

Щиро вітаємо з Днем волонтера! Ви – справжні герої, які щодня роблять усе заради України, не шукаючи слави чи нагород. Дякую вам за вашу самовідданість, щирий патріотизм і велике серце, сповнене любові до нашої Батьківщини! Хай добро, яке ви даруєте, повертається до вас!

В наші нелегкі часи ми пишаємося людьми, які тримаються, захищають та допомагають. Головними героями, окрім воїнів, кожного дня стають волонтери, які є символом віри у людяність та незламність. Волонтери – це справжні титани, і ми розуміємо як важливо вчити дітей цінувати та розуміти їхню роль у суспільстві. Саме тому створили книгу “Варто спробувати! Роздуми про волонтерство”, яка допоможе дітям у цьому.

Авторка Саша Войцехівська легко та глибоко пояснює, хто такі волонтери і які цінності та навички потрібні для цього виду роботи. Вона також розповідає про те, як кожна дитина може стати частиною позитивних змін у світі через власну активну участь. Ця книга надихає юних читачів на дії та допомагає їм розуміти, що навіть маленькі кроки можуть мати велике значення для інших і для світу в цілому.