"Живий плач мертвої зони"(екологічна година про Чорнобиль)

26 квітня 2026 року виповнюється 40 років з дня аварії на Чорнобильській АЕС — найбільшої техногенної катастрофи в історії людства. Вибух четвертого енергоблоку 1986 року зруйнував реактор, спричинивши викид радіації, що забрав життя ліквідаторів, змусив евакуювати тисячі людей та зробив зону відчуження пусткою на десятиліття.

Українці одними з перших відчули на собі наслідки радіаційного витоку. 

Однак замість того, щоб інформувати населення про небезпеку та вживати заходи для захисту, радянська влада намагалася приховати правду, адже визнавати проблему і брати на себе відповідальність їм було невигідно. На тлі цього безжалісного рішення відбувся першотравневий парад. Тисячі людей, замість евакуації, медичної допомоги та чітких протокольних заходів безпеки — зібралися у центрі столиці (за 130 км від епіцентру аварії). Від вибуху розпочалась пожежа, яка тривала 10 днів, поширюючи радіацію.

Першими жертвами стали 30 співробітників АЕС та пожежників. які загинули від вибуху або гострої променевої хвороби у перші місяці.

А понад 160 українських сіл зникли, утворивши 30-кілометрову зону відчуження, яка сьогодні, попри небезпеку, стала унікальним природним заповідником.

Україна вшановує пам'ять ліквідаторів та всіх постраждалих. Пам'ятаємо подвиг учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС!

Проте сьогодні, у час повномасштабного вторгнення росіяни продовжують небезпечні ігри з ядерним шантажем та захопленням атомних електростанцій (зокрема, Чорнобильської та Запорізької). А небезпечні сховища радіоактивних відходів стають для них полігоном бойових дій.

Світ не має допустити повторення такої жахливої катастрофи!

Пропонуємо переглянути добірку книг про Чорнобиль.

1.Чорнобиль. Пам’ять. Книга спогадів ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції з Львівщини. 1986- Львів: Дизайн-студія”Папуга”, 2016. -232 с.

2.Довгий час складалося враження, що держава не зацікавлена в тому, щоб люди дізналися всю (!) правду про Чорнобиль — багато документів, пов’язаних із ЧАЕС розсекретили лише після Революції Гідності. Також правда полягає в тому, що перше покоління, яке пережило ядерну катастрофу, витіснило її з повсякдення і власної свідомості . Мабуть, саме такі чинники пояснюють ту «мовчанку» української літератури, що запанувала після роману Володимира Яворівського «Марія з полином у кінці століття». Хоча він  не міг оперувати дійсними фактами, але з прозорливістю художника відчув недомовлене офіційними джерелами. Письменник створив філософський роман-параболу, де в сконструйованому світі родини Мировичів розгортає візію ядерної трагедії. Одним із символом твору є коріння, що його неможливо вирвати із землі, а отже, є надія, що воно знову проросте, дасть пагін нового життя.

3. Український письменник Іван Драч свого часу у вірші «Поліська легенда» (1976) оспівав створення Чорнобильської АЕС. Пізніше, 1988 року, у поемі «Чорнобильська Мадонна» Драч переосмислив власні погляди на атомну енергетику, продуковану Радянським Союзом.Це було болюче прозріння, повернення до першовитоків, зосереджених в основних образах-символах – Мадонні, яка в ядерний вік набуває обрисів матері (вона колише у своїх руках хворе дитя – планету Земля) та українському Поліссі, що зберігає безліч пластів національної історії. Коли наука декларує своє безсилля перед своїми ж плодами, єдиним засобом протидії ядерному лихові лишається молитва і віра в диво.

«Чорнобильська Мадонна» — це соціально-філософська поема Івана Драча, у якій автор розкриває проблему трагедії на Чорнобильській АЕС. Опублікована спочатку в журналі «Вітчизна» у 1988-році, а потім у збірці «Храм сонця» того ж року. Вважається чи не найзначнішим твором усіх літератур на апокаліптичну тему.

4. Микульський В. Ліквідатори [Текст]: фотознімки, нариси, повісті, вірші, вінок сонетів, відгук на книгу / В. Микульський. – Львів: Плай, 2005. – 244с.: іл. Ця книга написана на реальних фактах. Тут- фотодокументи, на яких зображені ліквідатори цього страшного лиха...

5. Даєн Л. А. Чорнобиль – трава гірка : док. повість / Л. А. Драч ; худож. оформл. Ю. С. Ботнара. – Київ: Веселка, 1988. – 176 с.: іл.

Ця повість про начальника воєнізованої пожежної частини Чорнобильської АЕС Леоніда Петровича Телятникова і його товаришів-пожежників, які грізної ночі 26 квітня 1986 року першими вийшли на поєдинок з вогненною стихією і погасили пожежу на станції, про людей мужніх, до кінця відданих своїй справі, своєму священному обов’язку.

Не відводьте очей від Чорнобильської катастрофи, бо її жахливі промені просякли усе людство: кого радіацією, а кого – небувалим переляком. Вона ще дуже довго сидітиме у кожному з нас і наших нащадків. Тому чим далі, тим ясніше усім нам треба розуміти: обов’язком усіх держав, усіх народів й надалі має бути щоденний, щосекундний антирадіаційний захист нашої планети, бо матінка-Земля у нас – одна….